"про себе" дуже двозначне, як на мене
останні кілька років ненавиджу канікули (будь-який відрізок часу, що їх нагадує). вони вибивають із ритму. з"являється багато вільного часу і лінь всесвітнього масштабу :) хапаєшся за все, а толком нічого конкретного не робиш. та й, цілком можливо, що це мої останні канікули, коли аж стільки часу можеш спокійно втикати. але позитив один: відпочиваєш до того, поки не знудить і вже братимешся за діло з добрячим ентузіазмом..
я ще не навчилась себе у всіх ситуаціях не сварити і не шкодувати за тим, що вже є, що сталося. тільки нерви ж собі псуєш. краще вже далі рухатись, щось змінювати... але таке.
я продовбала майже два тижні. складно навіть уявити як
а якщо вимкнути маленького боркутуна в мені, то нарешті виспалась, подивилась десяток фільмів, пекла, варила... на Різдво кутя, холодець і більша частина всього іншого з салатами і тд. були за мною. Спробувала спекти пряники глазуровані з медом, як у магазинах продають (ще з джемом є і в багатьох інших варіаціях). незле вийшло, але мороки багато.
скоро іспит. а в мене досі включений режим "без паніки". повний розслабон..
до Польщі місяць.
у мене якось атрофується функція "читати" і "слухати музику". аудіокниги трохи рятують ситуацію, але теж приїдається. більшість часу у мене в тиші йде. може це й краще. шум відганяє полохливі ідеї і думки. а часто вони і є найцінніші..
хочеться шити. піжаму, сукню, сумку... мені б нову машинку... "Чайка" теж нічого, але чогось віриться, що сучасні ліпше шиють. хоча не факт. я більше вірю простим рецептам, старим традиціям і звичаям.
хочеться руху. я вже кОпаю себе. витягую з дому. аби не на місці сидіти...
а по суті майже нічого не змінюється крім настрою. я все шукаю вектора.
а настрій такий, як тоді, коли нігті в червоне малюєш. так буває раз у рік. максимум кілька. а ще хочеться сукню. рідко, але буває й так. у мене квітень. у мене спокій. і тепло.
а ще у мене є адреса мого минулого, що так і не реалізувалось.виходить, воно вже й не моє. нічийне. і біс із ним. а краще Бог. вотевер..
відішлю тобі листівку на ДН у минуле, у "ніколи не були". мені не шкода паперу й кількох злотих. аби ж я не забула тільки.