Цю пісню на слова Шевченка я вперше почула коли прийшла у етнографічний народний хор Гомін Л. Ященка. Ще підлітком, у 1989 році. Записав її керівник народного кубанського хору Віктор Захарченко.
Пригадую як від голосу "виводчиці", Надії Таперик, літнього віку жіночки, яка перекривала весь хор в деяких місцях (так воно і співається в народному виконанні), від всієї тієї пісні щоразу мороз сипав поза шкіру.. не раз виконувала і на виступах з хором.
Пригадую, Леопольд Іванович і його помічниця, яка якийсь час йому допомагала на репетиціях (забула ім'я), постійно "воювали" щоб після "Ой чого ж ти почрніло, зеленеє поле" уривався потужний голос хору, і щоб западала повна тиша.. ця тиша давала особливого трагізму, емоційності. І не завжди вдавалася, бо людей багато і всі - не професійні співаки (науковці, робітники, медики, вчителі, наша землячка там знайшлася - робітниця подільського пивзаводу, звичайні люди які хотіли співати і любили народну пісню).
У хору Гомін є сайт і можна прослухати цей запис, але в ю-тубі його немає.
У мене збереглися старі касети з 90-х років, які мені одна людина люб'язно оцифрувала, але без розбивки на треки, потоком.
Сьогодні почула цю пісню у виконанні гурту Гайдамаки.. божественно хлопці співають.. співали на Майдані (схоже на вул. Грушевського).. де направду почорніло зеленеє поле од крові за вольную волю.. і це особливі мурашки теж, бо це - живе, зараз, ось тут.. а не лише у ті часи про які писав Шевченко..
Click to view
smijana "ой чого ти почорніло.."