Еволюція термінів: хто такі жлоби і як вони заважають
Тато прислав цікавий уривок з лекції Антона Мухарського (Ореста Лютого) «Жлобологія» у Вінниці. Вважаю бажання домовитись у термінах дуже важливим.
Запис з Новин Вінниці
Нині вирішила подумати, як моя думка на цю тему змінилась з часу, як я поганенько написала про жлобів що про них думала, коли побачила прекрасно оформлений Іваном Семесюком сайт http://www.zhlob.com.ua/, який вже чомусь замінився якимось зовсім іншим змістом, де «інтелігенція» України (письменники та інші митці), збиралися думати та обговорювати проблему жлобства в Україні. Тоді мої думки там не надрукували, також не відповіли, і я, декілька разів не перечитуючи, під настрій опублікувала усе це на Народній Правді.
З того часу світ трошки змінився, і я змінилась з світом. Прочитала про масову культуру у Умберто Еко і замислилась про соціальні корені того жлобства. Тому що на пост-совковому колоніальному просторі є така мішанина у соціально-культурному і економічному стані можновладців та «маленьких пересічних», треба дуже добре розібратися з запропонованим поняттям жлобства щоб воно стало інструментом зміни на краще і не новою репресивною антиукраїнською риторикою. На сьогодні я вже нічого поки не скажу. Тільки хочу навести вірш який я не знайшла коли писала свою статтю.
Едуард ДРАЧ*
НОВІТНІЙ ЯНИЧАРСЬКИЙ МАРШ,
АБО ПОЛІТИЧНА ЗАЯВА В РАЙВНО ГРИЦЬКА ІВАНОВИЧА ПРИДУРЧЕНКА, ХОХЛА ЗА НАЦІОНАЛЬНІСТЮ
Здравствуй, дорогоє наше районо!
Я пишу заяву і смотрю в окно:
Це ж моєй дитинє скоро сьомий год,
Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот.
Но вмешалась сила сатанинськая,
Бо ближайша школа - українськая!
Що ето такоє - спрашиваю вас,
Нікуди дитину вести в первий класі
Пнулись я і жінка з яслєй-садіков,
Щоб була дитина, як в начальніков.
Бо какой начальнік, рило свинськоє,
Скажеть вам хоть слово украінськоє.
В українську школу я б дітей не вів,
Їх учебнік школьний весь би посадив.
Там хотя б Шевченка прочитайте зміст -
Ето же отпєтий націоналістці
Як сприймьот дитина все натурою -
Піде неодмінно за Петлюрою!
(Сам я українську закончів давно,
Так казали: "Грицька - будущий Махно".)
Хто там ще за мову, що за голоса?
А по мнє била би в доме ковбаса.
І щоб хата скраю, і щоб самогон -
Ой лунала б пєсня - ото всех сторон!
Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь!
А заклеймим позором націоналізм.
І спайом, как Сталін научил нас петь:
Гаркнем - "Україну з України геть!"
1990
UPD
Зверніть увагу на ведучих та зніяковілі обличчя слухачів. Контекст і риторика нейтрализують та повертають будь-який запал. Своїми роздумами хочу знищити цей ворожий контекст і поставити речі і акценти на свої місця.
------
*"На першій «Червоній руті» у Чернівцях 1989 року Драч брав участь саме в конкурсі співаної поезії. Саме тоді він зрозумів, що людина з музичним інструментом в руках може змінити світ на краще: «Є досвід першої «Рути» й «Оберегу», які змінили Україну. Тодішня школярка Марія Бурмака співала «Ой, не квітни, весно, мій народ в кайданах». Її слухали 30-40-річні чоловіки, і їм ставало соромно боятися. Такі речі змінювали людей із середини, а потім вони вже виходили на вулиці. Хоча музика не завжди говорила «Беріть вила, коси, граблі». Просто вона давала заряд, який на даний момент був необхідний людям»."
Click to viewЗапис з Новин Вінниці
Нині вирішила подумати, як моя думка на цю тему змінилась з часу, як я поганенько написала про жлобів що про них думала, коли побачила прекрасно оформлений Іваном Семесюком сайт http://www.zhlob.com.ua/, який вже чомусь замінився якимось зовсім іншим змістом, де «інтелігенція» України (письменники та інші митці), збиралися думати та обговорювати проблему жлобства в Україні. Тоді мої думки там не надрукували, також не відповіли, і я, декілька разів не перечитуючи, під настрій опублікувала усе це на Народній Правді.
З того часу світ трошки змінився, і я змінилась з світом. Прочитала про масову культуру у Умберто Еко і замислилась про соціальні корені того жлобства. Тому що на пост-совковому колоніальному просторі є така мішанина у соціально-культурному і економічному стані можновладців та «маленьких пересічних», треба дуже добре розібратися з запропонованим поняттям жлобства щоб воно стало інструментом зміни на краще і не новою репресивною антиукраїнською риторикою. На сьогодні я вже нічого поки не скажу. Тільки хочу навести вірш який я не знайшла коли писала свою статтю.
Едуард ДРАЧ*
НОВІТНІЙ ЯНИЧАРСЬКИЙ МАРШ,
АБО ПОЛІТИЧНА ЗАЯВА В РАЙВНО ГРИЦЬКА ІВАНОВИЧА ПРИДУРЧЕНКА, ХОХЛА ЗА НАЦІОНАЛЬНІСТЮ
Здравствуй, дорогоє наше районо!
Я пишу заяву і смотрю в окно:
Це ж моєй дитинє скоро сьомий год,
Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот.
Но вмешалась сила сатанинськая,
Бо ближайша школа - українськая!
Що ето такоє - спрашиваю вас,
Нікуди дитину вести в первий класі
Пнулись я і жінка з яслєй-садіков,
Щоб була дитина, як в начальніков.
Бо какой начальнік, рило свинськоє,
Скажеть вам хоть слово украінськоє.
В українську школу я б дітей не вів,
Їх учебнік школьний весь би посадив.
Там хотя б Шевченка прочитайте зміст -
Ето же отпєтий націоналістці
Як сприймьот дитина все натурою -
Піде неодмінно за Петлюрою!
(Сам я українську закончів давно,
Так казали: "Грицька - будущий Махно".)
Хто там ще за мову, що за голоса?
А по мнє била би в доме ковбаса.
І щоб хата скраю, і щоб самогон -
Ой лунала б пєсня - ото всех сторон!
Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь!
А заклеймим позором націоналізм.
І спайом, как Сталін научил нас петь:
Гаркнем - "Україну з України геть!"
1990
UPD
Зверніть увагу на ведучих та зніяковілі обличчя слухачів. Контекст і риторика нейтрализують та повертають будь-який запал. Своїми роздумами хочу знищити цей ворожий контекст і поставити речі і акценти на свої місця.
------
*"На першій «Червоній руті» у Чернівцях 1989 року Драч брав участь саме в конкурсі співаної поезії. Саме тоді він зрозумів, що людина з музичним інструментом в руках може змінити світ на краще: «Є досвід першої «Рути» й «Оберегу», які змінили Україну. Тодішня школярка Марія Бурмака співала «Ой, не квітни, весно, мій народ в кайданах». Її слухали 30-40-річні чоловіки, і їм ставало соромно боятися. Такі речі змінювали людей із середини, а потім вони вже виходили на вулиці. Хоча музика не завжди говорила «Беріть вила, коси, граблі». Просто вона давала заряд, який на даний момент був необхідний людям»."