Sep 30, 2014 16:59
В зв’язку з недавнім 75-літтям «золотого вересня» не раз і не два - та й до того безліч разів - різноманітні персонажі з ворожої держави (а також і її симпатики зсередини, чого там) коментували рядки на тему події в тому плані що «раз вам не подобається, що СРСР разом з нацистами розідрав Польщу і не повернув украдене по війні, то треба хутко віддати Львів полякам. Їм здається, що це дуже дотепний ріпост. Звичайно, можна відповідати «тільки після повернення Кеніґсберга законним хазяям», але можна сказати й більше
Так, нинішня територія нашої держави усталилася за більшовицького режиму. Більше того, без підбиття Правобережної України Катериною дуже можливо, що нинішня українська нація й зовсім би не склалася - могло б утворитися три близьких але різних нації (якби кордони після першого поділу Республіки протривали б історично довший час) - або й навіть жодної, коли б українці розчинилися серед своїх більших сусідів. Але вийшло як вийшло. До речі, коли не надто розумні коментатори з-за (майбутньої) Стіни горлають, що Харків зробив українським той, чийого істукана там недавно було скинуто, на 20+ років пізніше ніж треба було, то забувають про те, що саме Харків став першим осередком модерної української культури у першій половині позаминулого сторіччя, ще до всяких «українських П’ємонтів»
Так от, «золотий вересень». В гробу Сталін бачив «українські національні сподівання» і всяке таке - Львів з Тернополем були лише розмінними картами у грі, яку він вів на геополітичній арені. Вирішив би, що так йому буде вигідніш - то не приєднував би ЗУ і ЗБ до УРСР і БРСР, а зробив би «Польську РСР», ну от як сталося з недовговічною «Карело-Фінською РСР», про яку зараз згадають лише фахівці. Врешті решт, відмовився ж він віз цих територій, коли укладав угоду в 1941 році із Лондонським польським урядом - і ніхто й не пискнув із «керівництва» совіцької України що як же це так тіпа
Але й навіть застовбити знову ці землі за СРСРом в Тегерані виявилося замало. Треба було кудись діти їхнє польське населення (до речі, ворожа пропаганда, що один час постійно наголошувала на братовбивчій війні на Волині між поляками й українцями у 1943-44, не любить згадувати, що перші вбивства мирних польських жителів («осадників» у совіцькій пропаганді) відбулися саме під час «золотого вересні», коли совіти прямо підбурювали українське й білоруське населення до вбивств своїх польських сусідів). Оскільки поляки, що отримали Шльонськ, Мазури і Поможе як компенсацію за втрачені східні території, виганяли звідти німців, що жили там століттями, треба було спустошені терени кимось заселити - ось на них і виселили поляків Західної України, Білорусі й Литви (з останньої - переважно з Вільна, що був, як і Львів, польським містом багато сот років).
І всі сліди польської присутності старанно затиралися. Так само як затиралися сліди татарської присутності в спустошеному Криму. Татари там, і поляки у Львові, Станіславові чи Тернополі залишилися тільки як історична примітка, історичний курйоз, що не мав жодного стосунку до сьогодення
Разом із знищенням багатосотлітньої єврейської цивілізації на цих же землях це все привело до знищення унікальної багатомовної культури цієї землі. Те ж саме стосувалося - у меншому ступені, бо без виселення, хоча чому без виселення? Просто висилали в іншому напрямку й трохи раніше (кому цікаво, хай погуглить «польську операцію» НКВД перед Другою світовою) - й стирання польської культури Правобережної України. Мене завжди дивувало, як це в нашій літературі 19 століття, у того ж панаса Мирного, чи Руданського, чи Карпенка-Карого, постійно серед персонажів зустрічаються поляки, і куди вони ділися? Нівелювалися, бо якщо царат не міг знищити такий якір польскості як католицьький костел, то совіти з ним як раз не церемонилися й знищили майже вщент.
Мені дуже жаль, що ця культура зникла й не повернеться. Але нинішньому сет-апу вже скоро 70 років, кілька поколінь, і треба виходити з нього. Львів зараз український, так само як Ґданськ чи Вроцлав польські. Влаштовувати нове масове переселення народів ніхто в здоровому ґлузді (хоче такі на жаль не всі, й ми знаємо, кого маємо на увазі) не буде. А як пощастить, то в новітній Республіці це питання взалалі втратить будь яку актуальність, як не актуальне для німців повернення Страсбурґа
Польща,
історія,
Україна,
культура