На крайньому заході острова Вайт є мис, що завершується рядком сліпучо-білих скель, що виглядують з моря - Нідлз, "Голки" (нібито названі так через скелю, що справді була схожа на голку, але вона вже двісті років як завалилася). І от на вершині цього миса в середині 19 століття було влаштовано гарматну батарею, що мала прикривати західний вхід в протоку Солент, підхід до морської бази Портсмута. Мені тут дуже подобається, дуже вже красиве місце. Ну й фортечка теж цікава. Правда, в бою гармати так і не були задіяні (що цікаво - гармати заряджалися з люфи, і дослужилися аж до Першої світової).
Ми втретє вже тут, але лише зараз я побачив, що окрім батареї на вершині миса внизу над водою були прорізані каземати для додаткових гармат, на той випадок як ворогу вдасться проскочити у недосяжну для верхніх гармат зону
Окрім Старої батареї, на Нідлз пізніше збудували Нову (але на ній гармат вже не збереглося) - і до речі саме тут працювала британська ракетна програма (згорнута у 1969 році)
Але все ж таки найцікавіше у цій околиці, в затоці Алум Бей, це різнокольорові піски (якщо звичайно геологічні пласти лежать горизонтально, то тут вони, через землетрус, що стався кількадесят мільйонів років тому, перевернулися сторч - важко навіть уявити таку велетенську енегрію, потрібну для такого...)