Світ пари. Глава 10
- Вибачте, я не можу відповісти на ваше запитання, - схилив голову дворецький, - кава зараз буде. Може ще щось? Обідати будете в столовій?
- Так, звісно. Тільки покличте мене, якщо запрацююсь.
- Звичайно, пане, - і дворецький попрямував до виходу з лабораторії.
«Де вони такі беруться, - подумалось хлопцю, - неначе з британського фільму про світське життя. Усе як має бути: манери, сивина у волоссі і незворушність». Та через мить нутрощі артефакту знову поглинули всю його увагу і алгоритміст тільки по запаху відчув як біля нього появилась філіжанка з ароматним напоєм. Кава допомогла зосередитись, папір потрохи заповнювався дрібним нерозбірливим, хоча й акуратним почерком. Потім на чистому листі він спритно накреслив велику таблицю та, заглядаючи в записи почав її швидко заповнювати. Він майже завершив роботу, як тут його відволікло сердите покашлювання.
- Не зараз, Володимире. Почекай хвилин зо п’ять, доберу блок…
- Що ви собі дозволяєте, молодий чоловіче, - гримнув гучний бас. - ВИ! В МОЇЙ ЛАБОРАТОРІЇ! ПРОСИТЕ! МЕНЕ! ПОЧЕКАТИ!
- А, Всеславе, це ви, - спокійно відсунувся від столу Андрій, - я думав це Володимир до столу кличе. Як ваша подорож?
- Яка подорож? - збавив тон винахідник. Він, схоже, не звик до такої реакції на свій рев.
- Так, звісно. Тільки покличте мене, якщо запрацююсь.
- Звичайно, пане, - і дворецький попрямував до виходу з лабораторії.
«Де вони такі беруться, - подумалось хлопцю, - неначе з британського фільму про світське життя. Усе як має бути: манери, сивина у волоссі і незворушність». Та через мить нутрощі артефакту знову поглинули всю його увагу і алгоритміст тільки по запаху відчув як біля нього появилась філіжанка з ароматним напоєм. Кава допомогла зосередитись, папір потрохи заповнювався дрібним нерозбірливим, хоча й акуратним почерком. Потім на чистому листі він спритно накреслив велику таблицю та, заглядаючи в записи почав її швидко заповнювати. Він майже завершив роботу, як тут його відволікло сердите покашлювання.
- Не зараз, Володимире. Почекай хвилин зо п’ять, доберу блок…
- Що ви собі дозволяєте, молодий чоловіче, - гримнув гучний бас. - ВИ! В МОЇЙ ЛАБОРАТОРІЇ! ПРОСИТЕ! МЕНЕ! ПОЧЕКАТИ!
- А, Всеславе, це ви, - спокійно відсунувся від столу Андрій, - я думав це Володимир до столу кличе. Як ваша подорож?
- Яка подорож? - збавив тон винахідник. Він, схоже, не звик до такої реакції на свій рев.