Jun 10, 2011 09:50
уривок...
- Як задушили? - Юрко явно розраховував почути щось небанальне.
- Елементарно: мішок на голову і аж поки не перестане дихати. А потім машина мала б оживити його. Ми не стали арештовувати його відразу, дали шанс довести експеримент до кінця. Пам’ятаю тоді пахло грозою в кімнаті, били блискавки, тіло смикалось… на мить мені вже здалося, що ця безумна затія вдасться. Але нічого не вийшло, труп залишився трупом, професор вийшов звідти в металевих браслетах, глядачам… глядачам ми прочитали лекцію з моралі та відпустили. Там такі фігури були, що... Та й що їм пришиєш? Машинерію ту ми потім відвезли на експертизу в університет. І тіло, до речі, теж. Знаєш, нічого особливого, все очікувано: розтин показав смерть від задухи, в машині нічого особливого теж не знайшли, навряд чи вона придатна ще до чогось, аніж просто для породження блискавок. Лженаука - вона і є лженаука. Тіло потім спалили, є звіт з крематорію.
Остап замовк, і, забувшись, торкнувся протезом лоба, що бувало з ним вкрай рідко. Тільки в хвилини найбільшого хвилювання.
- А мрець? - не витримав Юрко.
- А сьогодні я того мерця бачив - і він виглядав живісіньким, - жорстко закінчив Остап. - От така історія.
творчість,
уривок,
світ пари,
глава