Дубровнік-Тірана. Частина Чорногорська
Мене забрали з Дубровніка два незнайомі хлопці, відомі музиканти класичної гітари. Ми пообідами шаленими мідіями на набережній і поїхали в Албанію. На кордоні з Чорногорією ніхто нічого не питав, але як тільки заїхали - знайшли відмінність з Хорватією. На дорогах, тротуарах, пляжах і блія магазинів люди чекали. The Montenegrin Waiters. Кого і для чого - незрозуміло, але чекало багато людей всіх віків і статей, - просто стояли, ходили, сиділи і чогось чекали. І так всю Чорногорію. Нічого особливого там нема. Трешовіша ніж південна Хорватія, от і ось. Ми скупались в брудному морі під Будвою і під етюди Шопена та найкрасивіший захід сонця мого життя, продовжили виляти хвилястими балканськими дорогами.
Пора вечеряти, і краще перед Албанією, бо там не буде де. Отже зупинилися в Старому Барі і проїхали в націкавішу частину, де нам якісь місцеві хлопці, жуючи сємічки, порадили хороший ресторан.
Ресторан і дійсно був хороший. В бідненькому меню, ми замовили 2 фірмові страви - телятину та баранину, страву з печінкою та великий Шопський салат. По картинкам в меню повинно б вистарчити.
Пройшло пів години розмови і мух, і нам принесли вазу салату та три підноси - кожному по страві. Я не можу знайти фоток і в інтернеті і дочекатися фоток одного з чуваків, але ТАКОЇ ВЕЛИКОЇ страви я не бачила навіть в етнічних німецьких ресторанах. Мені принесли дві телячі ноги. З картоплею. З рисом. І з овочами. Не пожаліла навіть що випила ракію з хлопцями перед їжею (до речі, !над!звичайно смачна ракія в них). Це було було неперевершено в прямому значенні слова - неможливо було дійти навіть до половини страви (хоча, баранини було трохи менше і приготована вона була ще краще, тому там мало що лишилось). Півтори години пізніше і тарілка кавуна від закладу, ми, під стони мечеті, попленталися до машини повз мури фортеці в якій розривались музиканти якогось фестивалю. Чарівно загубились перед Албанією.
Пора вечеряти, і краще перед Албанією, бо там не буде де. Отже зупинилися в Старому Барі і проїхали в націкавішу частину, де нам якісь місцеві хлопці, жуючи сємічки, порадили хороший ресторан.
Ресторан і дійсно був хороший. В бідненькому меню, ми замовили 2 фірмові страви - телятину та баранину, страву з печінкою та великий Шопський салат. По картинкам в меню повинно б вистарчити.
Пройшло пів години розмови і мух, і нам принесли вазу салату та три підноси - кожному по страві. Я не можу знайти фоток і в інтернеті і дочекатися фоток одного з чуваків, але ТАКОЇ ВЕЛИКОЇ страви я не бачила навіть в етнічних німецьких ресторанах. Мені принесли дві телячі ноги. З картоплею. З рисом. І з овочами. Не пожаліла навіть що випила ракію з хлопцями перед їжею (до речі, !над!звичайно смачна ракія в них). Це було було неперевершено в прямому значенні слова - неможливо було дійти навіть до половини страви (хоча, баранини було трохи менше і приготована вона була ще краще, тому там мало що лишилось). Півтори години пізніше і тарілка кавуна від закладу, ми, під стони мечеті, попленталися до машини повз мури фортеці в якій розривались музиканти якогось фестивалю. Чарівно загубились перед Албанією.