Oct 05, 2012 00:13
Твої слова тривожать, як кулі біля скронь.
І знову постріли, все згубиться у звуці…
Пульсують серце й вени, о, Боже, боронь.
Тріскають нерви, і струни також рвуться.
Хапаю кермо, ніби то вхід у вічні портали.
По наших дорогах до ста - ні, не розженеш,
Та нині дорога моя, я просто дуже чекала,
Що все от-от станеться, і не даремно, авжеж!