Bicentenario - 200-ліття незалежності Мексики. Частина 2
частина перша була вранці
тож поки народ збирався, ми пішли ще погуляти по вулицях.
(ги, заодно безуспішно спробувати знайти щось бахнути)
як тільки відходиш кілька кварталів - стає тихо і порожньо.
власне, якби я тут жив постійно, сприймав би все це як Порфіріо, мабуть:
"націоналістичні святкування - це спосіб сп"яніння й анестезії,
щоб забути стан речей у країні. так! віва мехіко! звісно".
або просто як шароварщину.
оскільки ж для мене це прикол - можна поприколюватися:
а це Боярський в юності дівчина Аня chingiz_ann, каналья! якій належать усі фото цього поста,
окрім, звісно, цієї.
при входах на площу існували пости, на яких обшукували на предмет усього, що можна використати як зброю - а також алкоголю, з огляду на сухий закон, про який я писав у першій частині.
власне, через це я прийшов із прапором без патика. через це сьогодні навіть не продавали
традиційну кукурудзу на паличці - бо гостра паличка це вже небезпека.
обшукували поверхово - у Ані, виявляється, був складаний ніж, але ми кілька разів проходили пости, і його не знайшли.
так от, з наклеєнням вусім у неї виникли проблеми ггг. бо пости окремі для чоловіків і жінок -
чоловіків обшукує чоловік-поліцай, жінок - жінка.
і коли вона йде, жінка-поліцай їй каже: "Кабальєро з того боку!" -
на шо Аня обурено: "А я дама!"
Потім, каже, її ще й у жіночому туалеті шуганулися відвідувачки ггг
такий собі Будулай. На відміну від інших, він не шароварить - він справді так ходить
через бідність.
явно уникав фотооб"єктива - тому обличчя розмите: швидко відвертався.
символ Койоакану - койоти.
Койоакан у перекладі з науатль (мови в т.ч. ацтеків) - "місце койотів".
саме слово "койот" походить із науатль (т.зв. ацтекської) -
так само як і "томат", "чилі" (перець), "авокадо" та "шоколад".
шоб знали! я це у вікі вичитав.
деякі слова в мексиці настільки часто вживаються, що не знати їх уже важко.
передусім у географічних назвах.
типова фонема - "тль"
Ксіуатль - жінка (гора Істаксіуатль - "біла жінка")
Текатль - чоловік (Хінатекатль - "голий чоловік" - гора, на яку ми вса плануємо піднятися й ніяк не зберемося)
Катепетль - гора ( Попокатепетль - "курна гора")
Папальотль - метелик (вулиця, на розі якої ми живемо)
-кан, -пан, -тлан - місце (ТеотіуаКАН, ТлальПАН, КойоаКАН, ІксТЛАН)
на відміну від Будулая, більшість шароварникі позують - як цей, і отой лючадор лібре в попередньому пості
але Аня звернула увагу - і я з нею згоден - що у більшості вираз обличь зовсім не святковий.
можливо, все ж усвідомлюють, що "святкувати нічого" - як у теглайні
мегафільму "Пекло", про який я писав кілька днів тому.
на той час зібралася толпєнь. починається "крик долорес", "крик болю", "крик незалежності".
це офіціоз. я думав, начитавшись Октавіо Паса, що кричати будуть годину, поки не захрипнуть.
насправді крикнули всього кілька разів "Віва" - у відповідь на виступ місцевого чиновника,
який вигукує "Віва Ідальго", "Віва двохсотліття незалежності", "Віва Обрегон" і так далі, а потім "Віва Мехіко"
Виглядає це десь отак:
це не фотка - а кадр із того ж фільму "Пекло", згаданого вище.
там виступає місцевий наркобарон-він же "муніципальний президент"... подивіться, як з"явиться в інетах. дуже гарно передано реальність країни
а після крику - те саме, що й у нас на Майданах...
з різницею, що люди тверезі й через те якісь симпатичніші...
й здаються дещо інтелігентнішими
можливо, ще й тому, що, як я писав у попередньому пості,
приходять із дітьми
і все-таки Аня має рацію - щасливих обличь меншість.
можливо, в цей момент вони міркують про свою формальну незалежність,
як це робить у цей час дома мій друг Порфіріо...
а може, ще не міркують, а тільки відчувають
хоча цілком імовірно, що це я екстраполюю...
і насправді це просто національний зарактер,
описаний Пасом у "Лабіринті самотності"
і люди просто отакі, коли ні з ким у цю мить не спілкуються,
та думають, що на них ніхто не дивиться.
тож поки народ збирався, ми пішли ще погуляти по вулицях.
(ги, заодно безуспішно спробувати знайти щось бахнути)
як тільки відходиш кілька кварталів - стає тихо і порожньо.
власне, якби я тут жив постійно, сприймав би все це як Порфіріо, мабуть:
"націоналістичні святкування - це спосіб сп"яніння й анестезії,
щоб забути стан речей у країні. так! віва мехіко! звісно".
або просто як шароварщину.
оскільки ж для мене це прикол - можна поприколюватися:
а це Боярський в юності дівчина Аня chingiz_ann, каналья! якій належать усі фото цього поста,
окрім, звісно, цієї.
при входах на площу існували пости, на яких обшукували на предмет усього, що можна використати як зброю - а також алкоголю, з огляду на сухий закон, про який я писав у першій частині.
власне, через це я прийшов із прапором без патика. через це сьогодні навіть не продавали
традиційну кукурудзу на паличці - бо гостра паличка це вже небезпека.
обшукували поверхово - у Ані, виявляється, був складаний ніж, але ми кілька разів проходили пости, і його не знайшли.
так от, з наклеєнням вусім у неї виникли проблеми ггг. бо пости окремі для чоловіків і жінок -
чоловіків обшукує чоловік-поліцай, жінок - жінка.
і коли вона йде, жінка-поліцай їй каже: "Кабальєро з того боку!" -
на шо Аня обурено: "А я дама!"
Потім, каже, її ще й у жіночому туалеті шуганулися відвідувачки ггг
такий собі Будулай. На відміну від інших, він не шароварить - він справді так ходить
через бідність.
явно уникав фотооб"єктива - тому обличчя розмите: швидко відвертався.
символ Койоакану - койоти.
Койоакан у перекладі з науатль (мови в т.ч. ацтеків) - "місце койотів".
саме слово "койот" походить із науатль (т.зв. ацтекської) -
так само як і "томат", "чилі" (перець), "авокадо" та "шоколад".
шоб знали! я це у вікі вичитав.
деякі слова в мексиці настільки часто вживаються, що не знати їх уже важко.
передусім у географічних назвах.
типова фонема - "тль"
Ксіуатль - жінка (гора Істаксіуатль - "біла жінка")
Текатль - чоловік (Хінатекатль - "голий чоловік" - гора, на яку ми вса плануємо піднятися й ніяк не зберемося)
Катепетль - гора ( Попокатепетль - "курна гора")
Папальотль - метелик (вулиця, на розі якої ми живемо)
-кан, -пан, -тлан - місце (ТеотіуаКАН, ТлальПАН, КойоаКАН, ІксТЛАН)
на відміну від Будулая, більшість шароварникі позують - як цей, і отой лючадор лібре в попередньому пості
але Аня звернула увагу - і я з нею згоден - що у більшості вираз обличь зовсім не святковий.
можливо, все ж усвідомлюють, що "святкувати нічого" - як у теглайні
мегафільму "Пекло", про який я писав кілька днів тому.
на той час зібралася толпєнь. починається "крик долорес", "крик болю", "крик незалежності".
це офіціоз. я думав, начитавшись Октавіо Паса, що кричати будуть годину, поки не захрипнуть.
насправді крикнули всього кілька разів "Віва" - у відповідь на виступ місцевого чиновника,
який вигукує "Віва Ідальго", "Віва двохсотліття незалежності", "Віва Обрегон" і так далі, а потім "Віва Мехіко"
Виглядає це десь отак:
це не фотка - а кадр із того ж фільму "Пекло", згаданого вище.
там виступає місцевий наркобарон-він же "муніципальний президент"... подивіться, як з"явиться в інетах. дуже гарно передано реальність країни
а після крику - те саме, що й у нас на Майданах...
з різницею, що люди тверезі й через те якісь симпатичніші...
й здаються дещо інтелігентнішими
можливо, ще й тому, що, як я писав у попередньому пості,
приходять із дітьми
і все-таки Аня має рацію - щасливих обличь меншість.
можливо, в цей момент вони міркують про свою формальну незалежність,
як це робить у цей час дома мій друг Порфіріо...
а може, ще не міркують, а тільки відчувають
хоча цілком імовірно, що це я екстраполюю...
і насправді це просто національний зарактер,
описаний Пасом у "Лабіринті самотності"
і люди просто отакі, коли ні з ким у цю мить не спілкуються,
та думають, що на них ніхто не дивиться.