fußball/piłka nożna/футбол
і ще
Евро-2012 спровокувало в мені багато спогадів ще з давньої давнини), а саме з 1998. В тому році влітку в Франції проводився чемпіонат світу з футболу. на той час моїм найліпшим другом був дідо. я лазила за ним всюди, розглядала на балконі його педантично розставлені баночки з шурупами, робила все, як він (навіть в зупу давала ядерну дозу чорного перцю, мене шалено пекло, але мусила то їсти, бо ж дідо так робить).
так от дідо намалював мені турнірну таблицю, всі команди, всі групи і теде. ми дивились всі матчі, я мало шо розуміла (та й досі дилетанствую в тій сфері), але скільки хто очків заробив дуже розбиралась, записувала їх, підраховувала і ми шось там прогнозували. хоть мені було тіки 8 років, дідо тихенько дозволяв мені сьорбнути пива і взагалі подовше не лягати спати. в фіналі ми вболівали за французів, бо вони европейці, але то було не дуже важливо. більше засмутились від того, шо в боротьбі за третє місце голландці програли хорватам. я таки мало-шо смислила в футболі, але відчуття залученості і видимість того, шо я шось шарю і поважно записую очки в табличку, робили мене невимовно задоволеною.
французи тоді виграли, зінедін зідан ше довго видавася мені суперпривабливим і чемпіонати світу і європи з футболу надалі дивилась регулярно
а Степана Йосиповича нестало якраз після Євро-2008 і нема слова, яке може розповісти, як я за ним сумую, але тішусь, шо маю собі якусь отаку історію і пам'ять того, звідки (і від кого) росте мій футбол
Евро-2012 спровокувало в мені багато спогадів ще з давньої давнини), а саме з 1998. В тому році влітку в Франції проводився чемпіонат світу з футболу. на той час моїм найліпшим другом був дідо. я лазила за ним всюди, розглядала на балконі його педантично розставлені баночки з шурупами, робила все, як він (навіть в зупу давала ядерну дозу чорного перцю, мене шалено пекло, але мусила то їсти, бо ж дідо так робить).
так от дідо намалював мені турнірну таблицю, всі команди, всі групи і теде. ми дивились всі матчі, я мало шо розуміла (та й досі дилетанствую в тій сфері), але скільки хто очків заробив дуже розбиралась, записувала їх, підраховувала і ми шось там прогнозували. хоть мені було тіки 8 років, дідо тихенько дозволяв мені сьорбнути пива і взагалі подовше не лягати спати. в фіналі ми вболівали за французів, бо вони европейці, але то було не дуже важливо. більше засмутились від того, шо в боротьбі за третє місце голландці програли хорватам. я таки мало-шо смислила в футболі, але відчуття залученості і видимість того, шо я шось шарю і поважно записую очки в табличку, робили мене невимовно задоволеною.
французи тоді виграли, зінедін зідан ше довго видавася мені суперпривабливим і чемпіонати світу і європи з футболу надалі дивилась регулярно
а Степана Йосиповича нестало якраз після Євро-2008 і нема слова, яке може розповісти, як я за ним сумую, але тішусь, шо маю собі якусь отаку історію і пам'ять того, звідки (і від кого) росте мій футбол