(no subject)
дивитись матчі збірної України наодинці - то трохи самогубство. вчора то якось дуже чітко провідчувала. то одне з таких найчіткіших втілень самотності. бо як-не-як - дєйство емоційне і суперпереживальне. якшо багато в чому емоції я вже вмію стримувати і ховати в найдальші коробочки, то тут в мене споконвіку прокидається таке дике колективне несвідоме, шо ойойой. а коли нема колективу, з яким можна поділити цей футольно-патріотичний порив, то відчуваєш себе тим мемом "forever alone"
то зі вчорашнього дня окрім всесвітньої футбольної любові і тотального щастя, назавше запам'ятаю, шо не можна більше дивитись чемпіонатні ігри з укр. збірною (і ще ігри "Карпат") наодинці
енівей
"ну хіба шо Чорнобиль є в нас, а в вас ше нема,
але зато в нас є ...Андрій Шевченко Шевченко Шевченко Шевченкоу!"
то зі вчорашнього дня окрім всесвітньої футбольної любові і тотального щастя, назавше запам'ятаю, шо не можна більше дивитись чемпіонатні ігри з укр. збірною (і ще ігри "Карпат") наодинці
енівей
"ну хіба шо Чорнобиль є в нас, а в вас ше нема,
але зато в нас є ...Андрій Шевченко Шевченко Шевченко Шевченкоу!"