Господарство в Забір‘ї у ХІХ й на початку ХХ сторіччя
Господарство забірців було навіть у найзаможніших дуже бідне. Піп, що складав забірський «Літопис», кілька разів повторював у ньому, що характерною особливістю забірців є «отсутствие уважения къ частной собственности».
Землі було мало, спочатку лише та, що поступово розчищали на галявинах Великого Бору, спалюючи ліс і корчуючи пні, а це була дуже і дуже важка робота, тому що сосни в Великому Бору вдавнину росли такі завтовшки, що ні яка пилка їх не брала: щоб повалити таку сосну її поступово підрубували кругом сокирами. Від зрубаної сосни залишався такий пень, що на ньому можна було, завернувши, поставити коня з возом. З однієї сосни виходила ціла хата з сіньми й коморою.
Велика така хата, що була збудована з однієї сосни, зберігалася в Забір‘ї до недавніх часів: у ній ще в шістдесяті роки жили нащадки Федота Гута. Вона збудована була без пилки й без цвяхів, оклинцьована знадвору дубовими кілочками. Вражала незвичайно-велика широчінь річних кілець тесаних брусів, з яких ця хата була складена: вони були майже по два сантиметри.
У кожному дворі стояла клуня, збудована на двох «сохах» - високих стовпах з розвилками вгорі, на яких лежав довгий сволок, з солом‘яною покрівлею й з огорожею із поставлених сторч обаполків (горбилей), зі збитим з глею током посередині й двома наскрізними високими ворітьми. Були коло хат погреби для картоплі з солом‘яними погребниками над ними. Корову, овечок, свиню тримали в сінях хати, а молодняк - навіть в самій хаті: взимку кури й поросята жили в хаті під піччю. Для коня були пристроєні вщерть до хати стайні.
Підлога в хатах була глинобитна. Спали на широкій печі, де завжди сушилося жито або просо, спали й на пристроєному коло печі невисокому полу. Під цім полом взимку держали картоплю. Над полом була жердка, на якій вдень висіла постіль - рядна і подушки. Над стелею, на горищі, влітку там теж спали.
Бані (лазні)не знали зовсім, купалися тільки влітку у ровчаку і тільки до «Ілліна дня».
Білизну прали («ковзали») чобітьми не тільки на річці, а навесні і в талій воді, що бігла вулицею, парили і золили у видовбаних з товстої дуплистої верби жлуктах, на верх жлукта, набитого брудною білизною, кидали попіл й розпечене в вогні каміння й лили на них гарячу воду, вода каламутними струмками розтікалася з під жлукта по двору. Потім полоскали на річці, катали рубелем на каталці.
Хозяйство в Заборье в XIX и в начале ХХ века
Хозяйство забирцев было даже у самых состоятельных очень бедным. Священник, составлявший забирськую «Летопись», несколько раз повторял в ней, что характерной особенностью забирцев является «отсутствие уважения къ частной собственности».
Земли было мало, сначала только та, которую постепенно расчищали на полянах Великого Бора, сжигая лес и корчуя пни, а это было очень и очень тяжелой работой, потому что сосны в Великом Бору в древности росли такие толстые, что никакая пила их не брала: чтобы повалить такую сосну ее постепенно подрубали кругом топорами. От срубленной сосны оставался такой пень, что на нем можно было, завернув, поставить лошадь с телегой. Из одной сосны выходил целый дом с сенями и амбаром.
Большая такая хата, построенная из одной сосны, сохранилась в Заборье до недавнего времени: в ней еще в шестидесятые годы жили потомки Федота Гута. Она построена была без пилы и без гвоздей, оклинцована снаружи дубовыми колышками. Поражала необыкновенно - большая ширина годовых колец тесаных брусьев, из которых этот дом был построен : они были почти по два сантиметра.
В каждом дворе стояла рига, построенная на двух «сохах» - высоких столбах с развилками вверху, на которых лежала длинная балка, с соломенной крышей и с ограждением из поставленных стоймя горбылей, со збитым из глины током посередине и двумя сквозными высокими воротами. Были у домов погреба для картофеля с соломенными погребниками над ними. Корову, овец, свинью держали в сенях дома, а молодняк - даже в самом доме: зимой куры и поросята жили в доме под печью. Для лошадей были пристроены вплотную к дому конюшни .
Пол в домах был глинобитным. Спали на широкой печи, где всегда сушились рожь или просо, спали и на пристроеном к печке невысоком полу. Под этим полом зимой держали картофель. Над полом была жердь, на которой днем висела постель - покрывала и подушки. Над потолком, на чердаке летом тоже спали.
Бани не знали совсем, купались только летом в канаве и только до «Ильина дня».
Белье стирали («скользали») сапогами не только на реке, а весной и в талой воде, которая бежала по улице, парили и золили в выдолбленных из толстой дуплистой ивы жлуктах, на верх жлукта, набитого грязным бельем, бросали пепел и раскаленные в огне камни и лили на них горячую воду, вода мутными ручьями растекалась из-под жлукта по двору. Затем полоскали на реке, катали рубелем на каталке.