НУ І ЯК ТО НАЗИВАЄТЬСЯ?=)
Поки збираюся на роботу, кожного ранку слухаю на радіо "Львівська хвиля" програму "Все й одразу" з Андрієм Великим і Влодком Лучишиним. Одна з рубрик їхньої програми має назву "Рагулізм", де обговорюються різні актуальні "болючі" теми=)).
Не знаю чи всі зі мною погодяться, але те, з чим я стикнулася сьогодні в тролейбусі №24, як на мене, іншим словом як РАГУЛІЗМ не назвеш (прямо таки тобі тема для рубрики у "Все й одразу" )))!!!
Коли зайшла до салону тролейбуса, єдине місце, яке виявилося вільним, було біля молодого хлопчини на вигляд 26-28-ми років. Хлопчина сидів дивлячись у вікно і тримав біля вуха телефон. "Нормальне явище, - подумала я. Всі люди так роблять: щоб швидше минала дорога, телефонують коханим, батькам тощо і розмовляють - ловиш одразу два "зайці" - і час у дорозі швидше минає, і дізнаєшся як справи у близьких чи друзів, на дзвінок до яких через шалений ритм під час робочого дня часто бракує часу. " Але хлопчина якось підозріло довго мовчав. Підсівши, почула з його телефонної слухавки:
"Ты у меня одна, словно в ночи Луна,
Словно в степи сосна, словно в году весна-а-а-а-а.
Нету другой такой ни за какой рекой,
Нет за туманами, дальними странами."
Думаю: "В когось мелодія замість гудків і він її в даний момент слухає або рингтон собі вибирає..." Пісня прозвучала раз, два, три, чоооооотииииииирииииииии! Починаю нервово позирати на нього, а він - хоть-би хни - далі тисне свій телефон до вуха і слухає ту ж саму мелодію. Вже всі жіночки, які навпроти нас сиділи, починають йорзати на своїх місцях. Я не витримую: "Навушнички Вам не позичити?=)" - улесливо питаю я, а саму вже аж тіпає! У відповідь - тишина. Лише щоки стають неприродньо багряного кольору і... він виходить з тролейбуса. Я розгублена: "Що то було?! Хм... Застидала чи то так співпало, що йому саме на цій зупинці виходити треба було?=) " Досі мучуся в здогадках=)) Бо, якщо почервонів після зауваження, це означає, що він розуміє наскільки "по-рагулячому" поводився. Тоді чому ж "грав" мені на нервах десь більше 10 хвилин точно? Боюся подумати скільки він ту музику слухав до мене=))
Не знаю чи всі зі мною погодяться, але те, з чим я стикнулася сьогодні в тролейбусі №24, як на мене, іншим словом як РАГУЛІЗМ не назвеш (прямо таки тобі тема для рубрики у "Все й одразу" )))!!!
Коли зайшла до салону тролейбуса, єдине місце, яке виявилося вільним, було біля молодого хлопчини на вигляд 26-28-ми років. Хлопчина сидів дивлячись у вікно і тримав біля вуха телефон. "Нормальне явище, - подумала я. Всі люди так роблять: щоб швидше минала дорога, телефонують коханим, батькам тощо і розмовляють - ловиш одразу два "зайці" - і час у дорозі швидше минає, і дізнаєшся як справи у близьких чи друзів, на дзвінок до яких через шалений ритм під час робочого дня часто бракує часу. " Але хлопчина якось підозріло довго мовчав. Підсівши, почула з його телефонної слухавки:
"Ты у меня одна, словно в ночи Луна,
Словно в степи сосна, словно в году весна-а-а-а-а.
Нету другой такой ни за какой рекой,
Нет за туманами, дальними странами."
Думаю: "В когось мелодія замість гудків і він її в даний момент слухає або рингтон собі вибирає..." Пісня прозвучала раз, два, три, чоооооотииииииирииииииии! Починаю нервово позирати на нього, а він - хоть-би хни - далі тисне свій телефон до вуха і слухає ту ж саму мелодію. Вже всі жіночки, які навпроти нас сиділи, починають йорзати на своїх місцях. Я не витримую: "Навушнички Вам не позичити?=)" - улесливо питаю я, а саму вже аж тіпає! У відповідь - тишина. Лише щоки стають неприродньо багряного кольору і... він виходить з тролейбуса. Я розгублена: "Що то було?! Хм... Застидала чи то так співпало, що йому саме на цій зупинці виходити треба було?=) " Досі мучуся в здогадках=)) Бо, якщо почервонів після зауваження, це означає, що він розуміє наскільки "по-рагулячому" поводився. Тоді чому ж "грав" мені на нервах десь більше 10 хвилин точно? Боюся подумати скільки він ту музику слухав до мене=))