Про чурчхелу
Ці солодощі запам’ятались нам ще з минулого приїзду в Грузію, і вже тоді в нашу свідомість закрадались думки, а чи не навчитись робити їх самостійно. І от зараз в Ґеорґіцмінду прийшов сезон збору винограду й виготовлення справжньої чурчхели.
Почнемо зі складових: свіжий виноградний сік, ядра грецького горіху і борошно. Оце і все що входить в класичний рецепт. Недоступний мешканцям північніших країн секрет в тому, що кахетинський виноградний сік настільки солодкий, що його в чистому вигляді й проковтнути важко, а коли мені простягли повну склянку, я її випила лише з поваги до господаря. Якщо сік кислий доведеться додати цукру (від 5 ложок на літру соку).
Отже беремо сік і варимо на слабкому вогні допоки він не зменшить свій об’єм вдвічі. Це процес довгий, тому щоб зробити чурчхелу сьогодні починати треба позавчора. Поки сік тихенько булькає не забуваємо зняти з нього пінку, а самі населюємо на грубу нитку чвертки ядер горіху. Після першої чвертки зав’яжіть кінчик, що лишився за горішком, з основною ниткою, що прямує до голки. Подвійного вузлика буде досить. Далі спокійно продовжуйте. На одну чурчхелу в мене нанизувалось 20-22 шматочки.
Хоча минулого року один кахетинець зробив чурчхелу довжиною в 5 метрів і подарував президенту... тож все в ваших руках :) На кінці зробіть широку петельку, за яку ваш витвір мистецтва буде висіти поки сушиться. В нас вийшло 10 літрів вивареного соку. За ідеальних умов такої кількості має вистачити на 80-100 штук.
Виварений сік з білого винограду стає карамельного кольору і смаку. Наступна перепона на шляху до солодощів як змішати цю карамель з борошном так, щоб було якомога менше грудок. Якщо у вас є міксер, і вам його не шкода - користуйтесь. Якщо ви сидите в селі й економите на всьому, починаючи від електрики, пробок в лічильнику, проводки й власних нервів, або ж просто не маєте міксера - для вас старий дідівський метод. На каструлю з тепленьким, але не гарячим соком ставлять друшляк в якому замішують борошно і карамельосік з баняка. Інший варіант замішати як вийде а потім кілька разів процідити через друшляк розминаючи грудочки ложкою. На кожен літр соку додайте дві 150 грамові склянки борошна.
Тепер ставимо на вогонь баняк з усім цим, беремо велику дерев’яну ложку й запасаємось терпінням і силами. Субстанцію потрібно мішати. Мішати довго-довго, поки ви відчуєте страшенну втому в руках і спині, й не проклянете почату справу, тобто поки в субстанції не почнуть з’являтись перші грудочки. Коли грудочки з'явились починається справжнє пекло: продовжуємо мішати поки субстанція не стане схожою на варену згущівку повну грудок. Тоді грудки обережно розминаємо об стінки і мішаємо ще.
Коли вам буде здаватись, що далі вже нікуди мішати - це рівненько половина каторжної частини. Продовжуйте в тому ж дусі, у вас добре виходить. Не забувайте знімати шматки які висять на стінках і скидати їх в основну масу. Ви вже маєте мішати такий собі рідкий пластилін, не думайте спинятись. Важливий показник готовності, коли від перемішування в середині пластиліну почнуть з’являтись білі прожилки а потім круглі чи продовгуваті розриви. Десь тоді ж вариво має потроху пухкати, випускаючи повітря.
Далі в гарячому місиві робиться борозна, куди вкладаються горіхи. Їх втоплюють вглибину й згори загортають гарячою масою. Поверхню розрівнюють так, що над нею лишається лише петелька для вішання, й поволі за цю петельку витягають чурчхелу.
Свіженькі чурчхели вивішують на просушку на сонечко на три-чотири дні, поки вони не перестануть злипатись від доторку. Далі можна вже їсти, але, як кажуть, чурчхела як вино - чим більше лежить, тим краща стає. За 15-20 днів ковбаски можна зняти й складати в баняки на зберігання.
Як нам розповіли в Кахетії, раніше чурчхелу готували як стратегічний запас їжі на випадок війни. Бо, з’ївши одну таку ковбаску, можна цілий день, не знаючи горя, втоми і почуття голоду, стріляти ворогів на гірських схилах. Зараз чурчхелою ласують всі, починаючи від найменших дітей. Як нам бідкалась сусідка 300 штук на зиму їм не вистачає...
P.S. Після цілого дня, присвяченого чурчхелі, в нас є лише кілька бажань: наступного разу спробувати використати ручну бетономішалку з підігрівом або відкритий реактор з нагрівом і магнітною мішалкою, а зараз отримати інтенсивний курс лікувально-профілактичного масажу спини.
Почнемо зі складових: свіжий виноградний сік, ядра грецького горіху і борошно. Оце і все що входить в класичний рецепт. Недоступний мешканцям північніших країн секрет в тому, що кахетинський виноградний сік настільки солодкий, що його в чистому вигляді й проковтнути важко, а коли мені простягли повну склянку, я її випила лише з поваги до господаря. Якщо сік кислий доведеться додати цукру (від 5 ложок на літру соку).
Отже беремо сік і варимо на слабкому вогні допоки він не зменшить свій об’єм вдвічі. Це процес довгий, тому щоб зробити чурчхелу сьогодні починати треба позавчора. Поки сік тихенько булькає не забуваємо зняти з нього пінку, а самі населюємо на грубу нитку чвертки ядер горіху. Після першої чвертки зав’яжіть кінчик, що лишився за горішком, з основною ниткою, що прямує до голки. Подвійного вузлика буде досить. Далі спокійно продовжуйте. На одну чурчхелу в мене нанизувалось 20-22 шматочки.
Хоча минулого року один кахетинець зробив чурчхелу довжиною в 5 метрів і подарував президенту... тож все в ваших руках :) На кінці зробіть широку петельку, за яку ваш витвір мистецтва буде висіти поки сушиться. В нас вийшло 10 літрів вивареного соку. За ідеальних умов такої кількості має вистачити на 80-100 штук.
Виварений сік з білого винограду стає карамельного кольору і смаку. Наступна перепона на шляху до солодощів як змішати цю карамель з борошном так, щоб було якомога менше грудок. Якщо у вас є міксер, і вам його не шкода - користуйтесь. Якщо ви сидите в селі й економите на всьому, починаючи від електрики, пробок в лічильнику, проводки й власних нервів, або ж просто не маєте міксера - для вас старий дідівський метод. На каструлю з тепленьким, але не гарячим соком ставлять друшляк в якому замішують борошно і карамельосік з баняка. Інший варіант замішати як вийде а потім кілька разів процідити через друшляк розминаючи грудочки ложкою. На кожен літр соку додайте дві 150 грамові склянки борошна.
Тепер ставимо на вогонь баняк з усім цим, беремо велику дерев’яну ложку й запасаємось терпінням і силами. Субстанцію потрібно мішати. Мішати довго-довго, поки ви відчуєте страшенну втому в руках і спині, й не проклянете почату справу, тобто поки в субстанції не почнуть з’являтись перші грудочки. Коли грудочки з'явились починається справжнє пекло: продовжуємо мішати поки субстанція не стане схожою на варену згущівку повну грудок. Тоді грудки обережно розминаємо об стінки і мішаємо ще.
Коли вам буде здаватись, що далі вже нікуди мішати - це рівненько половина каторжної частини. Продовжуйте в тому ж дусі, у вас добре виходить. Не забувайте знімати шматки які висять на стінках і скидати їх в основну масу. Ви вже маєте мішати такий собі рідкий пластилін, не думайте спинятись. Важливий показник готовності, коли від перемішування в середині пластиліну почнуть з’являтись білі прожилки а потім круглі чи продовгуваті розриви. Десь тоді ж вариво має потроху пухкати, випускаючи повітря.
Далі в гарячому місиві робиться борозна, куди вкладаються горіхи. Їх втоплюють вглибину й згори загортають гарячою масою. Поверхню розрівнюють так, що над нею лишається лише петелька для вішання, й поволі за цю петельку витягають чурчхелу.
Свіженькі чурчхели вивішують на просушку на сонечко на три-чотири дні, поки вони не перестануть злипатись від доторку. Далі можна вже їсти, але, як кажуть, чурчхела як вино - чим більше лежить, тим краща стає. За 15-20 днів ковбаски можна зняти й складати в баняки на зберігання.
Як нам розповіли в Кахетії, раніше чурчхелу готували як стратегічний запас їжі на випадок війни. Бо, з’ївши одну таку ковбаску, можна цілий день, не знаючи горя, втоми і почуття голоду, стріляти ворогів на гірських схилах. Зараз чурчхелою ласують всі, починаючи від найменших дітей. Як нам бідкалась сусідка 300 штук на зиму їм не вистачає...
P.S. Після цілого дня, присвяченого чурчхелі, в нас є лише кілька бажань: наступного разу спробувати використати ручну бетономішалку з підігрівом або відкритий реактор з нагрівом і магнітною мішалкою, а зараз отримати інтенсивний курс лікувально-профілактичного масажу спини.