Одтягачка
Поет Остап Лапський згадував, що його батько-полонофіл за перших совєтів займався заготовлею молока і видумав слово одтягачка для означення приладу, за допомогою якого одділяли вершки од молока. В нижній частині бляшаного посуду був краник для зливання молока і окенце. Для того, щоб молоко не скисало одтягачку занурювали в колодязь. Пристрій був хоча й простий, але не належав до переліку традиційних начинь для переробки молока, бо вимагав використання малодоступних для пересічного господарства матеріалів і технологій. Отже назва не сприймалася як традиційна, про пізнє поширення цього виду посуду свідчить і брак інших варіантів назви. Одтягачка відома у Вульці Достоєвській Яновського району, с.Паре Пинського району (запис Дмитра Павловця), Вульці Лавській Пинського району (запис Станислави Королевич), с.Валище Пинського району (запис Марія Кобець). Слово не могло бути введено у широкий вжиток Василем Лапським, який не був публічною особою, не писав текстів на сільськогосподарську тематику, а отже не міг причинитися до його поширення Очевидно, назва поширилась з польської мови, де воно використовувалось у спеціалізованій сільськогосподарській літературі, хоча сільські жителі звалий посуд також канькою і банькою. Але й у польський мові саме в таком значенні слово належить до рідковживаних. Тому, навіть, високоерудований перекладач Остап Лапський помилявся у своїй оцінці. Збивало з пантелику й те, що слово не було легко зауважальним запозиченням, продуктом звичайної транслітерації, як спренжинувка, чи обценьгі, чи салятерка. На Західному Поліссі назва сприймлаась як власна оскільки була утворена згідно з поширенною моделлю словоутворення. До прикладу, одним з регіональних варіантів назви клина для виготовлення сиру був одкидач або одтікач. Проста форма посуду і назва цілком могли сприймались як власний витвір, тим більше у порівнянні з латинським сепаратором.