Фронтова історія Столина
У зведенні з фронту 7 липня 1944 року Радянське Інформбюро повідомило: "наші війська оволоділи районим центром Пинської області містом Столин". Про те, які ж саме частини зайняли місто, існує кілька версій.
ВЕРСІЯ 1. ЕНЦИКЛОПЕДИЧНА. На сайті Президента Республіки Білорусь повідомляється, що "у визволенні Столинського району брала участь 397-я стрілецька дивізия" під командуванням полковника Миколая Андоньїва. Вона повторюється на різних російських ветеранських і історичних сайтах, при тому зазначається, що дивізія належала 89-го стрілецького корпусу генерал-майору Олександра Яновського в складі 61 армії. Більшість з них просто переписали її з енциклопедичної праці "Визволення міст: Довідник з визволення міст в період Великої Вітчизняної війни 1941-45". У складі 397-ї дивізії 63-ї армії (в лютому 1944 року армію розформували і дивізію передали до 61-ї армії) воював артилерист Павло Буйневич. В короткому переліку його бойового шляху згадується, що він приймав участь в боях за Рагачоу, Коростень, Сарни, Столин, Пинськ. В рейді під Пинськом Буйневичу пощастило полонити штабного генерала, за що він був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.
ВЕРСІЯ 2. ІМОВІРНА. На сайті меморіального комплексу "Берестейська фортеця-герой" повідомляється, що в Столин того ж таки числа війшли 12 гвардійська стрілецька і 415 стрілецька дивізії 61 армії.
Першою на той час командував генерал-майор Д. Мальков, другою полковник Павло Мощалков. Докладно відомо, що 415-а дивізія тиждень по тому підійшла з півдня до Пинська. В боях за нього Мощалков отримав другий орден Суворова, за "вміле ведіння бою". Якби не його рішення, то 1312 полк цілком би втопився в Прип'яті з протилежного берегу якого проти нього вистроїлися "фердинанди". 415-а дивізія також була в складі 61 армії генерал-полковника Павла Бєлова. Є ще одна цікава інформація. 22 червеня 1944 року боях за місто Столин командир відділення роти автоматчиків 1323-го стрілецького полку 415-ї дивізії сержант Бедертдин Тухв(ф)еттулів особисто знищив десять вояків противника і подавив вогневу точку. За що 11 липня наказом по 61-й армії його нагородили орденом Слави 2-го ступеня (№4310). Зберігся наказ від 19 червеня про підготовку форсування дивізією ріки Горинь в околиці Теребежова.
ВЕРСІЯ 3. КОМПРОМІСНА. На сайті Столинського райвиконкому є інформація, яка частково примиряє дві попередні: "район був визволений вояками 397-ї, 415-ї, 212-ї стрілецькими дивізіями 61-ї армії." Зрештою цю версію, як і наступну можна розглядати як варіант першої.
ВЕРСІЯ 4. ПАРТИЗАНСЬКА. Менше місяця тому на туристичному сайті "Шляхами Білорусі" з'явилося інформація про події війни на Столинщині. В ній повідомляється про бої частин 61-ї армії і стверджується, що Столин "визволений 7.07.1944 частинами 397-ї стрілецької дивізії при взаємодії із партизанами". Натомість нічого конкретного про партизан в ній не сказано.
ВЕРСІЯ 5. САБУРІВСЬКА. В книзі Козлова і Секіріна "В полум'ї боїв. Бойовий шлях 13-ї армії" повідомляється, що "Такі міста як Єльськ, Олевськ, Клесів, Рокитне, Столин, Костопіль і ін., були визволені у винику спільних дій частни 77-го стрілецького корпусу генерала Миколая Іванова
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US;mso-bidi-language:
AR-SA">і партизанського з'єднання Олександра Сабурова". Участь корпусу Іванова в боях за Коростень і Сарни підтверджується. Але 2 січня 1944 року Ставка Головнокомандуючого передала з 13-ї армії 1-го Українського фронту у підпорядкування Білоруського фронту була передана правофлангова 415-а стрілецька дивізія. Вона мала забеспечувати стик Білоруського і Українського фронтів. Участь інших частин 13-ї армії в боях за Столин можлива, але мало імовірна.
В спогадах командарма Бєлова згадується про операції 89-го стрілецького корпусу в долині Прип'яті. Але у спогадах події під Столином описані так, ні конкретні частини, ні партизанські підрозділи, про які він пише, коли розглядає операцію під Лунинцем, не згадані. "Столин ми взяли ще раніше, причому наша розвідка дуже обгрунтовано визначила відхід противника ще за кілька годин до настання темряви. Ознакою були повалені телефонні стовпи, які зв'язківці або сапери-підривники противника почали підривати завчасно. Захоплення «язика» увечері підтвердило готовність ворога в цю ж ніч почати відхід. Все інше відбувалося як за планом. Таким чином, правильна оцінка оперативної обстановки в штабі армії, потім розвідка спостереженням і боєм дали можливість за кілька годин до фактичного відходу противника вже дізнатися про це. Кононенко (начальник розвідки 61-ї армії - budiaczyszcze) не підвів і цього разу. Я його за це хвалю, але він не зазнається, а намагається ще краще. Я його знав ще до війни, він отримав багатющий досвід в організації розвідки спочатку в масштабі кавалерійського корпусу, а потім в армійському масштабі. Якщо ж врахувати, що він має бойовий досвід в боях громадянської війни в Іспанії, то можна сказати, що успіх нашої розвідки не випадковий. Опубліковано наказ Верховного Головнокомандування, в якому зазначено заняття Столина, тільки не знаю, якою армією."(!)
Чому існує така розбіжність у різних джерелах? Причина в тому, що бракує широковідомого опису самої події з боку її учасників. Тому автори можуть плутати хронологічно різні події, які командири могли подавати в своїх звітах для збільшення своїх заслуг. Часове оволодіння чи розвідка боєм можуть бути інтерперетовані як "визволення". Фронт впритул наблизився до Столина вже 15 січня 1944 року. Ще 4-го березня 1944 Сталін наказав зайняти "Турів, Давид-Городок, Рубель, Столин" до 15 березня. Командуючий 2-го Білоруського фронту доповів, що планує операцію провести силами чотирьох корпусів. Один з них мав перейти в наступ здовж лінії Сварицевичи - Давид-Городок і війти в Столин. ... . Таких спроб навесні і початку літа 1944 року могло бути кілька.