Куди відходять поїзди
Станція Секіме залізниці Кейхан, певно, ще ніколи не бачила пари, яка б не підходила (принаймні ззовні) один одному більше, ніж ці двоє.
Вона - типова сараріу:ман (salarywoman, один із прикладів так званої англійської, зробленої в Японії). Біла сорочка, костюм, косметика у діловому стилі, охайна зачіска - у години пік “пан Кейхан” перевозить таких пасажирок сотні тисяч. Наприклад, між 7 і 8 ранку зі станції Кьо:баші в напрямку Кіото відправляються 30 поїздів, по 7-8 вагонів кожен. Не київське метро, звичайно, але все одно вражає.
Він - линяла футболка незрозумілого кольоруі і розміру, такі самі шорти, сандалі на босу ногу, синці під очима і зачіска “божевільний учений”. За спиною - рюкзак із оберегом “Танака дзіндзя”. До всього ще й іноземець.
Як не дивно, ця парочка навіть тримається за руки, а іноземець іще й патякає щось японською. Звісно, вони - об”єкт посиленої уваги всіх майбутніх пасажирів поїзда.
Заходять до вагона, дівчина співає пошепки пісеньку, хлопець сердито на неї шикає.
Виходять разом через дві зупинки. Вона пересідає на експрес далі до Осаки. Він - на суперекспрес до Кіото, це зворотній напрямок. Прощаючись, дратують сарарімана, який на них натикається і незадоволено кхекає.
Кожен поїхав своєю дорогою, а поїзди - своїми.