Плаксиві чоловіки
Плаксиві чоловіки
Осьо вам іще трохи про садочок, точніше про чоловіків з групи доньки. Це група дітей однорічних (станом на 1 квітня 2019 року), але усім виповниться два роки між квітнем цього і березнем наступного року. Зараз їх семеро, троє дівчат і четверо хлопців. До квітня було шестеро, але гармонію нахабно порушив новачок, який ще, схоже, не дуже орієнтується у правилах поведінки, бо його сенсеї ловлять часто у найнепердбачуваніших місцях. І він до того ж іще й не вміє поводитися з дівчатами.
Якось уранці стояв і слинив видовжену іграшку, шаблю чи щось подібне, тоді його перемкнуло, і тицьнув заслиненим боком Юлі прямо під ніс, ледь у рота не запхав. Я ошелешено за цим спостерігав, не знаючи як відреагувати, а вона нагородила його поглядом, гострим як ніж, у якому було порівну презирства, зневаги і жалю - за тим, яким би цей малюк міг стати адекватним чоловіком, але не став. Тож моя дитина просто кинула на нього цей погляд, мовчки розвернулася і пішла геть. А я подумав, що мені треба робити все можливе, аби не отримати такий погляд від неї колись у майбутньому.
«Старі» ж чоловіки Юлі та двох подружок діляться на дві категорії: плакси і загальний улюбленець. Плакс двоє, вони здається найстарші у групі, і, відповідно, найбільше знаються на тому, як влаштований світ. Обох зазвичай приводять у садок мами, і вони точно знають, що після всіх необхідних процедур їх буде передано у руки сенсеїв, а мами підуть працювати, і доведеться у цьому просторі провести цілісінький день. Оскільки вони такі розумні, то й реакцію демонструють блискавичну, починаючи плакати відразу після того, як зайшли у садочок. На спільних фото теж зазвичай плачуть. До мене цікавості не проявляють, хіба що інколи під настрій можуть посміхнутися.
Зате майже ніколи не плаче найменший чоловік, кругловидий та пухкий загальний улюбленець. Як найменший, він всі етапи «дорослішання» немовлят проходив останнім, і вповні використовував цей факт на свою користь: якось увечері учився ходити, і перетворив це на міні-виставу, коли сенсеї з іншими дітлахами аплодували йому після кожного, тоді ще непевного, кроку. Кругловидість, до речі, передалася йому від тата.
Харукі Муракамі колись написав збірку оповідань про «чоловіків без жінок», а тут ми маємо справу із «жінками без чоловіків», бо дівчата - абсолютно самодостатні.
This entry was originally posted at https://brovary84.dreamwidth.org/201152.html. Please comment there using OpenID.
Осьо вам іще трохи про садочок, точніше про чоловіків з групи доньки. Це група дітей однорічних (станом на 1 квітня 2019 року), але усім виповниться два роки між квітнем цього і березнем наступного року. Зараз їх семеро, троє дівчат і четверо хлопців. До квітня було шестеро, але гармонію нахабно порушив новачок, який ще, схоже, не дуже орієнтується у правилах поведінки, бо його сенсеї ловлять часто у найнепердбачуваніших місцях. І він до того ж іще й не вміє поводитися з дівчатами.
Якось уранці стояв і слинив видовжену іграшку, шаблю чи щось подібне, тоді його перемкнуло, і тицьнув заслиненим боком Юлі прямо під ніс, ледь у рота не запхав. Я ошелешено за цим спостерігав, не знаючи як відреагувати, а вона нагородила його поглядом, гострим як ніж, у якому було порівну презирства, зневаги і жалю - за тим, яким би цей малюк міг стати адекватним чоловіком, але не став. Тож моя дитина просто кинула на нього цей погляд, мовчки розвернулася і пішла геть. А я подумав, що мені треба робити все можливе, аби не отримати такий погляд від неї колись у майбутньому.
«Старі» ж чоловіки Юлі та двох подружок діляться на дві категорії: плакси і загальний улюбленець. Плакс двоє, вони здається найстарші у групі, і, відповідно, найбільше знаються на тому, як влаштований світ. Обох зазвичай приводять у садок мами, і вони точно знають, що після всіх необхідних процедур їх буде передано у руки сенсеїв, а мами підуть працювати, і доведеться у цьому просторі провести цілісінький день. Оскільки вони такі розумні, то й реакцію демонструють блискавичну, починаючи плакати відразу після того, як зайшли у садочок. На спільних фото теж зазвичай плачуть. До мене цікавості не проявляють, хіба що інколи під настрій можуть посміхнутися.
Зате майже ніколи не плаче найменший чоловік, кругловидий та пухкий загальний улюбленець. Як найменший, він всі етапи «дорослішання» немовлят проходив останнім, і вповні використовував цей факт на свою користь: якось увечері учився ходити, і перетворив це на міні-виставу, коли сенсеї з іншими дітлахами аплодували йому після кожного, тоді ще непевного, кроку. Кругловидість, до речі, передалася йому від тата.
Харукі Муракамі колись написав збірку оповідань про «чоловіків без жінок», а тут ми маємо справу із «жінками без чоловіків», бо дівчата - абсолютно самодостатні.
This entry was originally posted at https://brovary84.dreamwidth.org/201152.html. Please comment there using OpenID.