Номер 651
(Чомусь не виходить тут вставляти фото, може, хтось навчить?..)
Осьо теж промовисте фото зі вчорашнього вечірнього випуска газети “Асахі”.
Місто дії - Хірошіма, це можна зрозуміти з таблички зліва із написами англійською, а також з двох машин “Мазда” справа, бо ж у “Мазди” в Хірошімі штаб-квартира.
Вранішній час пік у великому місті, яке поволі прокидається після прохолодної осінньої ночі. Трамвай номер 651 проїжджає мостом Айоі, на якому після вибуху атомної бомби 72 роки тому залишилися впеченими в асфальт і бетон тіні від людей, які вмерли майже миттєво. Міст розташований дуже близько від епіцентру вибуху, як і теперішній Парк Миру із залишками-каркасом колишнього Торговельного центру. Якщо я правильно зорієнтувався в напрямках на цьому фото, парк починається за деревами справа.
Трамвай цей насправді теж був свідком вибуху, віз собі пасажирів на роботу і навчання, так само вранці. Як віз - так і зупинився, бо вибух наздогнав його в радіусі 1 км від епіцентра.
Трамвайне сполучення в місті більш-менш відновили за три дні, приблизно тоді коли наступну бомбу було скинуто на славне місто Наґасакі. Це просто дивовижно з огляду на те, що третина робітників компанії-перевізника були поранені або загинули, і 108 зі 123 трамваїв зазнали пошкоджень різного ступеня.
Трамвай було зроблено 1942 року, тому на той час він був найновішою моделлю, і гордо їздив місто разом зі своїми колєгами - 652, 653, 654, 655. Тепер з різних причин їх на маршруті залишилося лише двоє, 651 і 652, їздять вранці по буднях у години пік, коли є потреба використати побільше трамваїв на маршрутах, і швидкість руху не така висока. За інших обставин сучасні моделі з низькою підлогою та електродвигунами наздоганяють номер 651 за лічені хвилини, і він - “живий свідок” смерті, яка зійшла з неба, мусить вистрибувати з колії, аби їхати якнайшвидше. Місце водія без сучасних цифрових пристроїв, склоочищувачі треба рухати вручну, а висоту струмоприймача регулювати, смикаючи за мотузку. Це лише кілька особливостей 651-го.
Хоч як не люблю я японські години пік, маю тепер ще одну мрію: проїхатися містом Широкого Острова вранці в будній день, і побачити десь поблизу Парка Миру, абсолютно випадково, три білі цифри на темно-зеленому трамваї. This entry was originally posted at https://brovary84.dreamwidth.org/198804.html. Please comment there using OpenID.
Осьо теж промовисте фото зі вчорашнього вечірнього випуска газети “Асахі”.
Місто дії - Хірошіма, це можна зрозуміти з таблички зліва із написами англійською, а також з двох машин “Мазда” справа, бо ж у “Мазди” в Хірошімі штаб-квартира.
Вранішній час пік у великому місті, яке поволі прокидається після прохолодної осінньої ночі. Трамвай номер 651 проїжджає мостом Айоі, на якому після вибуху атомної бомби 72 роки тому залишилися впеченими в асфальт і бетон тіні від людей, які вмерли майже миттєво. Міст розташований дуже близько від епіцентру вибуху, як і теперішній Парк Миру із залишками-каркасом колишнього Торговельного центру. Якщо я правильно зорієнтувався в напрямках на цьому фото, парк починається за деревами справа.
Трамвай цей насправді теж був свідком вибуху, віз собі пасажирів на роботу і навчання, так само вранці. Як віз - так і зупинився, бо вибух наздогнав його в радіусі 1 км від епіцентра.
Трамвайне сполучення в місті більш-менш відновили за три дні, приблизно тоді коли наступну бомбу було скинуто на славне місто Наґасакі. Це просто дивовижно з огляду на те, що третина робітників компанії-перевізника були поранені або загинули, і 108 зі 123 трамваїв зазнали пошкоджень різного ступеня.
Трамвай було зроблено 1942 року, тому на той час він був найновішою моделлю, і гордо їздив місто разом зі своїми колєгами - 652, 653, 654, 655. Тепер з різних причин їх на маршруті залишилося лише двоє, 651 і 652, їздять вранці по буднях у години пік, коли є потреба використати побільше трамваїв на маршрутах, і швидкість руху не така висока. За інших обставин сучасні моделі з низькою підлогою та електродвигунами наздоганяють номер 651 за лічені хвилини, і він - “живий свідок” смерті, яка зійшла з неба, мусить вистрибувати з колії, аби їхати якнайшвидше. Місце водія без сучасних цифрових пристроїв, склоочищувачі треба рухати вручну, а висоту струмоприймача регулювати, смикаючи за мотузку. Це лише кілька особливостей 651-го.
Хоч як не люблю я японські години пік, маю тепер ще одну мрію: проїхатися містом Широкого Острова вранці в будній день, і побачити десь поблизу Парка Миру, абсолютно випадково, три білі цифри на темно-зеленому трамваї. This entry was originally posted at https://brovary84.dreamwidth.org/198804.html. Please comment there using OpenID.