Про шінкансен-3

[brovary84]

Про форму шінкансенового носа. Наслідували форму літака та раллійних автомобілів, але водночас намагалися зробити її красивою - бо тоді і спротив повітря буде менше. Спочатку - з глини, тоді з дерева зробили 3Д-макет і випробовували його де тільки можна. Не хотіли водночас, аби цей новітній технічний витвір призвів знову до смертей, як це було із всякими штуками воєнного часу. За 50 років експлуатаціхї не було жодних жертв, причиною яких була би катастрофа вагонів шінкансена. Не хотіли - але все одно, при будівництві загинуло 210 людей. Тільки 6 з них були робітниками 国鉄 кокутецу - тодішня назва теперішньої компанії Japan Railways, решта - субконтрактні наймані робітники і так далі. Загинули в основному при будівництві туннелів. До речі, роботу над поїздом на магнітній подушці, Маґлев, розпочали ще до того, як запустили шінкансен теперішній - у 1962 році. 1991 року трапилася аварія - загорілася від тертя колес із колією при розгоні нижня частина вагону, а потім і він сам. Після цього року почали використовувати вогнебезпечні матеріали.
Один із розробників цього нового поїзда зазначає: “Важливо не те, з якою максимальною швидкістю рухатиметься поїзд, а те, чи зможе він безпечно зупинитися в кінці поїздки. Це - спільна мрія розробників і шінкансена, і Маґлева”.

Пригадую, як ми з мамою були на виставці Айчі Бампаку-2005 (проходила з березня по вересень у префектурі Айчі, в основному поблизу міста Наґоя), вона написала критичного матеріала, бо павільйон наш був просто ніякий, і потім мені якийсь знайомий виказував - ти шо, не можна критикувати, треба писати тільки про хороше. Так от, на тій виставці був павільйон, де показували і фільм про Маґлев - як проектують, як будуватимуть і так далі. Тоді мені це все видавалося дуже далеким майбутнім, але тепер уже до запуску - якихось 13 років..Дачєво тєхніка дашла.

This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/174137.html. Please comment there using OpenID.