Перші “кайтен дзуші”, тобто конвеєрні суші, запустили в преф. Осака у місті Хіґаші-Осака у 33-му році епохи Шьова (тобто 1958 році по-нашому). Власник суші-закусочної стилю “стоячи” натхнився конвеєрним виробництвом на пивному заводі. Оскільки було це наступного року після запуску першого штучного супутника в СРСР, отримали вони назву “штучний супутник - суші, що крутяться”. А народилися в Осаці тому, що народ тут вічно кудись поспішає і не має часу. Тому конвеєр і покликаний був задовольнити нагальні потреби нетерплячих осакчан.
1970 року вони дебютували і на Виставці EXPO-70, після того поширилися по всій країні. Але останнім часом відвідувачі ресторанів більше віддають перевагу не “швидкості доставки” їжі, а її смаковим характеристикам і різноманітності категорій страв у меню. Навіть у регіоні Кансай, де поблизу є внутрішнє море Сето і риба відзначається танпакуна (нежирним, легким) смаком, домінуюча тенденція споживачів в останні роки - маґуро (тунець) за будь-яких погоди та настрою.
Ну, а суші розвиваються і далі - з овочами, все дорожчими видами риби і так далі.
В Україні он уже в кожному генделі в кожній пор’ядній кав’ярні подають..Але це вже зовсім інша історія.
This entry was originally posted at
http://brovary84.dreamwidth.org/160711.html. Please comment there using
OpenID.