Про прибирання
Тут довелося прочитати на одному розумному порталі есе потужнього, перспективного і, найголовніше, молодого поета, який пише, що двірники повинні прибирати, а есеїсти - есеїти, як у процвітаючій Европі, оскільки суботників там немає і взагалі ніколи не було, а заклики поприбирати на вулицях недоречні у революційний час. Мовляв, завершиться революція - тоді й прибиратимемо.
Мені дуже подобаються, що молоді українці активно висловлюють свою громадянську позицію. Трохи прикро, що вона саме така, неприбиральна, але принаймні краща, ніж моя, тобто ніяка.
Я просто хотів для широкого загалу (чи для загального розвитку, непотрібне викреслити) навести кілька сміттє-пов’язаних японських факторів. Широкий огляд японського сміття і способів його прибирання можна знайти отуто.
Так от, буддистські ченці прокидаються о 2-3 ранку залежно від храму, і підмітають вулиці перед своїм будинком десь о 5-6 приблизно. На них дивляться мешканці сусідніх помешкань і теж прибирають, і теж щодня.
Будівельна фірма, шо побудувала будинки в районі, де ми живемо в Осакській префектурі і ще в кількох, хоч і схожа більше на підозрілу релігійну організацію, а не на Київміськбуд, має для своїх працівників прекрасний звичай: ходити перед вранішньою зарядкою вулицями славного міста Кадома і підмітати опале листя, недопалки і що там ще накидали за минулий день.
Десь у північній префектурі мешканці зібралися добровільно на розчистку снігу, бо цього року його якось дуже багато випало за дуже короткий проміжок часу. Сніговиків не ліпили. Ну і ще купа прикладів може бути, ліньки зараз шукати чи придумувати.
16 вагонів шінкансена, що прибув на свою кінцеву зупинку - станцію Токіо, команда бабусь у рожевому вбранні прибирає за 7 хвилин. Здається, по три бабусі на один вагон - 100 місць. І це не тільки у шінкансені відбувається, кейханівські суперекспреси теж дідусі обов’язково прибирають на кінцевих станціях.
До чого я веду? Та ні до чого. Просто бажання й уміння прибирати не обов’язково суперечать і протирічать євроінтеграційним чи будь-яким іншим устремлінням. Більше того, поки кожен із нас не почне прибирати регулярно, в революції і еволюції, в дощ і сніг, за будь-якого графіку зайнятості - японцями ми точно не станемо, і навряд чи до них наблизимося.
А от європейцями - можливо.