Короткий огляд стратегічних місць
вбиральням, виходкам, туалетам, тубзікам, сральням та іншим місцям отримання задоволення присвячується...
бридливим та гидливим читати та переглядати не рекомендується...
Мабуть, шановне і ґонорове панство, ви вже читали попередню статтю на цю тему. Якщо ж ні, то раджу почитати, враховуючи, що ви вже почали читати цю. Хоча б заради пізнавального інтересу.
Наша країна так і гудить очікуванням Євро-2012. Навіть школи та університети працюють за іншим розкладом, ніж завжди, аби охочі встигли побачити матчі улюблених та не улюблених команд на рідних стадіонах чи на стадіонах західного сусіда. Але забувають наші керовніки, що рівень розвитку держави та суспільства визначається не кількістю крутих джипів на одиницю довжини дороги, а розвитком соціальної сфери. Господар має подбати, аби і своїм, і гостям у нього було добре. А добре буде тоді, коли людина буде мати, що їсти-пити і, де зручно випорожнитися. Якщо людина не буде мати, де зручно “накласти” чи “покласти”, тоді з часом вона “кладе” на владу та все навколо.
Не так давно я був у країнах, які розташовані на захід від кордону незалежної України. Ну, у більш західних туалети - просто казка: безкоштовні (саме безкоштовні) вбиральні із можливістю помити руки, голову, побритися, ще й посушитися. Чим ближче до рідних земель, то стає все якось більш запущено. У Чехії, наприклад, туалети хороші, але платні. Не всі, але... А в Польщі такий срач, як і в нас (трохи там таки ситуація краща, але не всюди).
То був я “там” і маю з чим порівняти...
А ото недавно мав мандрівку на Чортківщину та Підгаєччину.
Відразу хочу зазначити, що Чортків - то друге за чисельністю місто області, поступається тільки Тернополю. Але стан його сралень бажає кращого...
Ну гаразд, наша держава, мабуть, унікальна - в нас туалети побудовані з передовими технологіями, таємно вкраденими у колишньої могутньої імперії СеРуСеРу (навіть назва якась срачна, правда?), більшість з них застилізовані під далекі 70-ті чи 80-ті роки (стилізація настільки вдала, що дехто до цеї пори наївно думає, що СеРуСеРу ще існує). Здебільшого, такі заклади отримання задоволення є безкоштовними, але це не виправдання для стану, в якому вони перебувають. А найгіршим є те, що часом навіть за кілька хвилин справляння потреби з людини у такому срачі беруть якійсь гроші. Та за такі гроші краще вже поїсти морозива зі смаком дитинства (якийсь простий “пломбір” чи улюблене “львівське”), ніж всратися у платному туалеті...
Нині ви маєте змогу віртуально відвідати туалети на Чортківській автостанції, на колійовій станції Шманьківчики Львівської залізниці, у потязі “Іване-Пусте - Тернопіль” тої самої залізниці та у містечку Підгайці.
Вас зустрічає місто Чортків. Красиве місто із от такою АС.
Радянське оформлення АС. Стилізація настільки майстерна, що тільки обгортки сучасних “Натс” та “Снікерс” неподалік не дають нам відчути усю романтику старого СеРуСеРу. Мабуть, з ремонтом старалися спеціально до Євро-2012.
Місця, де очищаються. Хто і чому побудував храм відразу за туалетом, здогадуйтеся самі. Фіртка та дорога - спільні для храму та туалету. Символічно? Показово? Провокаційно?
Жіноча частина туалету. То ж яку майстерність треба мати, аби ціляти точно на лікоть вище дзюри на колись помащену вапном стіну. Таким жіночкам би снайперами у вітчизняній армії служити, а не в туалети ходити.
А ось і чоловіча частина. Ну, є універсальний пісуар-жолоб із змінною висотою (мабуть, для чоловіків різного росту) та кілька окремих ям для того, аби “накласти”.
Взагалі, складається враження, що такі місця призначені для отримання групового задоволення (там поміщається досить багато одиниць електорату), для здружнення населення через спільну діяльність, яка приносить кожному якщо не радість, то принаймні полегшення...
Ну, і ще знимка виходку коло станції Шманьківчики. Звичайний, дерев'яний... Правда, коло нього чисто і він пофарбований...
А це туалети у поїзді “Іване-Пусте - Тернопіль”. Відносно прибрані. Звісно, це не перший клас, але для звичайного “дизеля” - досягнення. Поки-що...
Підгайці - центр району, претензійне містечко із галицьким провінційним ґонором. Але чи він виправданий?
Ось такі сральні у парку коло автостанції. Частина настільки застрана, що давно покинута.
А це тече річка-невеличка коло тої самої АС. Вона втікає у став, де люди рибалять. Кажуть, риба екологічно чиста. Щось мені сумнівно...
Цей виходок недалеко автобусної органічно вписується у срач навколо. Зацініть самі...
А з цим туалетом, двері якого закриваються тільки завдяки підважуванню, пов'язана одна історія. Він також стоїть у парку коло АС у Підгайцях. Саме там я зрозумів, що директорська контрольна певного Дмитра, який вчиться у школі неподалік, була до дупи... Може, і “до дупи”... Але, правду кажучи, не тільки це спостереження посприяло тому, що до автобуса я йшов із радісним лицем...
На цьому тема рідних туалетів не закрита. Адже проблема існує і її варто вирішувати. У кожному місті, містечку, селі має бути господар чи господарі, які зрозуміють, що не тільки вони самі, а й грошовиті (чи порівняно грошовиті) туристи схочуть повернутися туди, де не лише добре готують, а де можна справити нужду в приємній обстановці.
СеРуСеРу вже давно не існує, перестаньте усе навколо стилізувати під відмерлу епоху!..
Хтось дорікне мені, що показую брудну білизну рідного краю. Але ж брудну білизну порєдна ґаздиня пере, аби та була чистою. Навіть бродяги перуть - сам видів. А хто не пере, то це вже якась патологія... Невже чи не у цілого краю патологія?
Кажете, ми - Європа? Ні - ми Євжопа... На жаль...
Сподіваюся, поки-що...
_ _ _
2012-01-07/08
Борис Явір Іскра
ще один Короткий нарис про виходки та інші місця отримання задоволення...