Кава
Сьогодні я забаг кави... Ну і що тут такого? Та от дивина, адже я не стільки, як давно її не пив, а стільки, як давно не хотів її пити... А сьогодні забаг...
Ти нині так глибоко дивила ся мені в очі... Глибоко-глибоко... Наче лізла в душу, наче хотіла вичитати у впорядкованому хаосі моїх думок щось, що для тебе буде мати вагоме значення... І я подивив ся в твої очі... Вони прекрасні... Я се знав... І ти се знаєш...
Я хотів щось пожартувати... Але... Але Міґе́ль де Серва́нтес Сааве́дра був правий*... І я не вимовив нічого... Павза... Тягуча і швидка...
І от, я прийшов додому і мої очі самі знайшли каву... Я хочу нею впити ся... Фройдисти мені пригадають асоціативні зв'язки та моделі, де фіґурує кава, і... і вони будуть мати рацію... Так, я хочу чорну, міцну і солодку-солодку каву із присмаком ванілі... Ніжну і терпку водночас...
Ти нині так глибоко дивила ся мені в очі... Глибоко-глибоко... Може, сей твій погляд і нічого такого не означає... А може, ти таки дійсно хотіла вичитати у впорядкованому хаосі моїх думок щось, що для тебе буде мати вагоме значення... Може...
Не буду вигадувати зайвого... про тебе і про мене... про нас... Краще піду поп'ю кави...
_ _ _
*У присутності предмету кохання німіють найсміливіші вуста, і залишається невисловленим саме те, що так хотілося б сказати. (Міґе́ль де Серва́нтес Сааве́дра)
_ _ _
2011-01-18
Борис Явір Іскра