НЕСПРАВЖНЯ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
одним з перших кроків справді незалежної держави було б позбавлення права обіймати державні посади (в тому числі, вести педагогічну діяльність чи бути обраним у представницькі органи влади) всіх, хто був в партійних, поліційних чи аналогічних органах держави-окупанта, або ж давав присягу служити державі-окупанту чи її "народові". також позбавлення такого права їхніх дітей чи близьких родичів.
до таких людей нова (чи відновлена) держава не мала би мати ніякої довіри, навіть більше - вони б мали би доказувати право проживання у новій (відновленій) державі, доказувати прихильність до корінного звільненого народу та його інтересів.
у випадку, якщо ж режим держави-окупанта влаштовував геноцид, переслідування чи утиски, дискримінацію за ознакою етнічності, національності, чи іншими ознаками, якщо його дії чи бездіяльність підпадає під визначення військових чи інших злочинів, то всі ініціатори та виконавці злочинних наказів, а також всі чиновники чи інші службовці, хто був прямо чи опосередковано задіяний у злочинах чи у підтримці злочинного ладу, мають бути засуджені за законами міжнародного трибуналу, а їхнє майно, набуте внаслідок злочинної діяльності, націоналізоване та / або віддане законним власникам.
в іншому ж випадку, проголошена незалежність - нікчемна, імпотентна та тільки декларативна.