Свято пробудження природи: рідновір із Тернопільщини відзначає весняне рівнодення | suspilne.media
Свято пробудження природи: як рідновір із Тернопільщини відзначає весняне рівнодення | suspilne.media
20 березня рідновіри відзначають весняне рівнодення. На Тернопільщині день пробудження природи святкує краєзнавець і рідновір Борис Явір.
За його словами, в цю пору земля пробуджується після зими. Відзначати весняне рівнодення почали приблизно 5 тисяч років тому.
“Вперше про це згадують у записах часів Вавилонської цивілізації. Вавилоняни переказували, що в богині Істар - "Осяйна" (відповідник планети Венери), була сестра, володарка підземного світу - світу мертвих. Коли Істар прийшла у її володіння, сестра її вбила поглядом смерті й підвісила на стовпі на гаку, тобто розіп’яла. Через три дні Істар воскресла. Це відбулося у час весняного рівнодення. В Європі Венеру називали Остарою (германці), Аустрою (литовці), Утренньою (слов’яни). Ці імена виводяться зі спільного кореня і прямо чи опосередковано означають "осяйна", "світанкова". Ім'ям богині Остари назване свято Великодня у германомовних народів - Easter, язичницький варіант якого відзначається на весняне рівнодення. Також символічно вшановують весняне Сонце - потужну силу, яка пробуджує землю і дає енергію для розвитку і яріння всього живого”, - розповідає Борис Явір.
Чоловік каже, весняне рівнодення також є святом плодючості, зачаття "нового Сонця", адже через 9 місяців відзначають Різдво. Саме ці обставини визначають основний зміст традиційних святкувань.
“Чоловіки гучними дзвонами, імітуючи весняний грім, вітають весну і символічно допомагають "відкривати небо" - випускати сонячне тепло і птаство з вирію, пускати весняні дощі, які "запліднюють" землю. Жінки завчасно роблять писанки й крашанки, як символ родючості і побажання щедрого на дари землі й природи року, печуть солодкі обрядові хліби з солярними прикрасами. Для дітей випікають жайвори, з якими малеча запрошує весну й птаство до повернення".
Борис Явір розповідає, для нього весняне рівнодення - це свято перемоги тепла над холодом, свято приходу весни, адже настає астрономічна весна. Також, це - свято надії на добре літо.
“Ранкова зоря з Місяцем виступають супутниками у слов'янському фольклорі, а їхнє поєднання, як символ, було гербом в галицьких хорватів. Зокрема, цей символ є у першому відомому гербі Теребовлі, гербі Тернополя - “Леліва”. У балканських хорватів відомий з 11 століття нашої ери. Ця зоря стала частиною гербів багатьох шляхетських родин з галицьких земель. Відтак, для мене, рівнодення весняне, як правдивий Великдень - свято Тернополя та всіх поселень, які бережуть історичні герби предків”.
Борис Явір розповів, весняне рівнодення святкує зі шкільних років:
“До того, як у мене народилися діти, я їздив на старослов'янські чи ще давніші святилища нашого краю. Я мандрував, очищувався від негативних думок, пізнавав свій край. Тепер святкую у сімейному колі. Ми робимо писанки чи крашанки, я розповідаю дітям про давні звичаї та міфи, споживаємо святкову їжу - яйця, ковбаски та іншу їжу. Думаю, що в майбутньому також будемо мандрувати на стародавні святилища - нехай тільки діти підростуть”.
20 березня рідновіри відзначають весняне рівнодення. На Тернопільщині день пробудження природи святкує краєзнавець і рідновір Борис Явір.
За його словами, в цю пору земля пробуджується після зими. Відзначати весняне рівнодення почали приблизно 5 тисяч років тому.
“Вперше про це згадують у записах часів Вавилонської цивілізації. Вавилоняни переказували, що в богині Істар - "Осяйна" (відповідник планети Венери), була сестра, володарка підземного світу - світу мертвих. Коли Істар прийшла у її володіння, сестра її вбила поглядом смерті й підвісила на стовпі на гаку, тобто розіп’яла. Через три дні Істар воскресла. Це відбулося у час весняного рівнодення. В Європі Венеру називали Остарою (германці), Аустрою (литовці), Утренньою (слов’яни). Ці імена виводяться зі спільного кореня і прямо чи опосередковано означають "осяйна", "світанкова". Ім'ям богині Остари назване свято Великодня у германомовних народів - Easter, язичницький варіант якого відзначається на весняне рівнодення. Також символічно вшановують весняне Сонце - потужну силу, яка пробуджує землю і дає енергію для розвитку і яріння всього живого”, - розповідає Борис Явір.
Чоловік каже, весняне рівнодення також є святом плодючості, зачаття "нового Сонця", адже через 9 місяців відзначають Різдво. Саме ці обставини визначають основний зміст традиційних святкувань.
“Чоловіки гучними дзвонами, імітуючи весняний грім, вітають весну і символічно допомагають "відкривати небо" - випускати сонячне тепло і птаство з вирію, пускати весняні дощі, які "запліднюють" землю. Жінки завчасно роблять писанки й крашанки, як символ родючості і побажання щедрого на дари землі й природи року, печуть солодкі обрядові хліби з солярними прикрасами. Для дітей випікають жайвори, з якими малеча запрошує весну й птаство до повернення".
Борис Явір розповідає, для нього весняне рівнодення - це свято перемоги тепла над холодом, свято приходу весни, адже настає астрономічна весна. Також, це - свято надії на добре літо.
“Ранкова зоря з Місяцем виступають супутниками у слов'янському фольклорі, а їхнє поєднання, як символ, було гербом в галицьких хорватів. Зокрема, цей символ є у першому відомому гербі Теребовлі, гербі Тернополя - “Леліва”. У балканських хорватів відомий з 11 століття нашої ери. Ця зоря стала частиною гербів багатьох шляхетських родин з галицьких земель. Відтак, для мене, рівнодення весняне, як правдивий Великдень - свято Тернополя та всіх поселень, які бережуть історичні герби предків”.
Борис Явір розповів, весняне рівнодення святкує зі шкільних років:
“До того, як у мене народилися діти, я їздив на старослов'янські чи ще давніші святилища нашого краю. Я мандрував, очищувався від негативних думок, пізнавав свій край. Тепер святкую у сімейному колі. Ми робимо писанки чи крашанки, я розповідаю дітям про давні звичаї та міфи, споживаємо святкову їжу - яйця, ковбаски та іншу їжу. Думаю, що в майбутньому також будемо мандрувати на стародавні святилища - нехай тільки діти підростуть”.