Інтерв'ю про автономію Галичини
В кінці травня - на початку червня 2016 року у мене представники одного навчального закладу взяли інтерв'ю на тематику автономії Галичини. Ми спілкувалися про умови, обставини та ймовірність. Зазначу відразу, що я наголошую на неймовірності такого - нікому автономія чи інша форма суверенітету не потрібна і навіть небажана. А за сучасної картини політичного середовища в Галичині - навіть шкідлива самим галичанам. Може, щось поміняється, але перспективи Галичині залишитися Галичиною наразі мізерні та неймовірні. Саме тому неодноразово казав і буду казати, що Галичина - приречена та проклята.
1. Які передумови на вашу думку є для автономії ?
З поміж умов для гіпотетичної автономії можна виділити насамперед історичні та етнічні: галичани як етнос згадуються у недатованій частині Повісті временних літ (Літописі Руському), а також періодично на сторінках різноманітних письмових джерел руського чи польського походження. Галичани донедавна зберігали свої етнічні особливості, які трохи втратилися після того, як місцева еліта взяла курс на українізацію. Тим не менше, внаслідок політичних обставин 20го століття, більшість сучасних галичан не мислить категоріями краю, тому мало що може стимулювати чи мотивувати їх вимагати якогось рівня суверенітету. Економічні умови - діло відносне: є приклади країн, що за паскудних умов стали економічними лідерами, а є приклади країн, які за дуже багатих ресурсів досі у злиднях. Тому найпевнішою умовою могло б бути бажання самих галичан відділитися від ..., аби зберегти ... та розвинути ..., але такої умови наразі нема.
2.Чи підтримує населення Галичини такий вектор розвитку на вашу думку ?
Думка місцевого населення дуже нетривка: коли в Україні правили Кучма чи Янукович, то опитування показували високі рейтинги ідей відокремлення чи автономізації, але коли прийшов Ющенко, то маятник похитнувся у іншу сторону. Наразі спостерігається байдужість і прагнення просто бути подалі від війни - населення втомилося від недореформ, недоУкраїни, недовлади, тому масово виїжджає закордон. Історичні умови витворили деяку пасивність та інфантилізм галичан, які чекають якогось цісаря, князя чи месію, який начебто має їх врятувати, що підтверджується явищами наївної довіри лідерам різноманітних партій та наглим непомічанням їхніх недоліків чи навіть антигалицькості. Якби був достойний лідер зараз, то після деякої підготовки галичани б могли виступити за якийсь вид суверенітету, але такого лідера нема. Аби галичани в тому керунку зорганізувалися самостійно, треба нетипових обставин.
3.Чи схильні місцеві еліти ?
Частина так званої місцевої еліти - нащадки "асвабадітєлєй", або ж ідейних оунівців, які бачать Україну від Сану до Дону, тобто Україну за формою, кордоном, але не за змістом. Лише одиниці вважають, що рідна мова, рідні звичаї, збереження етнічних особливостей на невеликому клаптику Землі краще, ніж назва та інші бутафорні символи. Саме такі галичани будували так звану Калина кантрі у Канаді, саме такі галичани досі зберігають свою ідентичність там, куди їх закидає доля. Але в самій Галичині таких мало...
4.Які плюси або ж мінуси ви бачите в автономії ?
Беручи до уваги, що історично Галичина є самодостатнім регіоном з власною культурою, історією, традиціями та цінностями, виокремлення Галичини як окремої адміністративної одиниці з певним видом суверенітету дасть змогу:
• уберегтися від так званого “русскава міра”, адже Росія розглядає Галичину якось так, як Польщу, Чехію чи Хорватію - як щось вороже та чуже, тоді як українці для них - просто неправильні росіяни-малороси (подібно Україна розглядає галичан, які для Києва тисячоліття тому були неправильними руськими, а тепер - неправильними українцями, що є кричущою ознакою шовіністичного імперіалізму);
• позбутися великої кількості баласту в вигляді депресивних регіонів, завдяки яким сучасна Україна на перших місцях по СНІДу, туберкульозу, проституції, злочинності, наркоманії, смертності, антирейтингу якості життя, низькій тривалості життя, народжуваності, екології тощо;
• позбутися необхідності вступати в різні сумнівні економічні союзи та спілки, метою яких є лобіювання бізнес-інтересів великих східних підприємств, позбутися чи не вічної "всеукраїнської" проблеми енергоспоживання (саме центр та схід України є споживачем 90% енергоносіїв);
• отримати державу, яка буде монокультурною та практично мононаціональною, цілісною політично та світоглядно, що унеможливить маніпуляції, наприклад, в політиці, а, відтак, в економіці, а також дасть змогу зберегти мову, традиції, ментальність;
в той же час:
• спроби вибороти будь-які види суверенітету галичанами завжди сприймалися та будуть сприйматися всіма сусідами, а зокрема українцями та іншими руськими дуже вороже, що в наслідку буде означати продовження дискримінації відкритих галичан на всіх рівнях, насильство, переслідування та навіть широку військову агресію зі Сходу;
• при наразі неймовірній автономії чи іншій формі самостійності - деякі економічні труднощі, пов’язані з різкою перебудовою життя та ринків збуту продукції, розірванням сталих (хоч і не найбільш вигідних) економічних зв’язків, що при вдалій економічній політиці може бути доволі швидко нівельоване;
• галичан вже перестануть приймати в Україні (хоча і так прийняття відкритих галичан не є позитивним, що радше фактор суб’єктивний, ніж об’єктивний), але ще не почнуть належним чином приймати в Европі, що на деякий час буде викликати труднощі.
5.Якою повинна бути ця автономія: широка автономія зі своїми вищими органами влади , воєнними силами і.т.д або ж більш вузька з певними властивостями самоврядування ?
В силу певних обставин, я не вважаю за доцільне про таке говорити. Особисто я хочу Галичині та галичанам щастя і добробуту, чого в межах України вони не мають і за сучасних тенденцій в найближчий час мати не будуть.
6. Чи існують на вашу думку певні дієві кроки в цьому напрямку ?
Як на мене, жодних кроків, а тим більше, скоординованих, в керунку будь-якої форми суверенітету Галичини нема. Так, були повідомлення у підконтрольних владі ЗМІ, що затримували якихось проросійських галицьких сепаратистів, але знаючим людям і так відомо, що це все - бутафорія та систематичні спроби дискредитації ідеї самоідентифікації Галичини. Щирі та відкриті галичани наразі не граються у політику та тримаються осторонь того всього бруду. Тим не менше, більшість з них вже тією чи іншою мірою пережили чи переживають на собі несприйняття шовіністами чи переслідування різноманітними неадекватами.
7. Чи погоджуєтесь ви з твердженням " Галичина це український П'ємонт "
Так, погоджуюся. Галичина і справді стала тим тереном, де на гроші Москви та почасти Відня розвинулися москвофільські та українофільські погляди, де сформувалися найбільш шовіністичні партії (імперіалістів, які хочуть творити імперію, хоч і недолугу, важко назвати націоналістами, як би вони хотіли - націоналісти бажають волі кожній нації, кожному етносу та кожній людині). Але іронія полягає в тому, що як з П’ємонту почалося відродження та об’єднання Італії, так П’ємонт і є тепер одним з найбільш сепаратистських регіонів. То Галичина може і справді - П’ємонт України.
8. Чи можливе утворення нової літературної мови на теренах Галичини ?
Не просто можливе, а потрібне та конечне. Цьому сприяє багато обставин, зокрема загроза з боку російської мови та бажання повернутися до свого рідного.
1. Які передумови на вашу думку є для автономії ?
З поміж умов для гіпотетичної автономії можна виділити насамперед історичні та етнічні: галичани як етнос згадуються у недатованій частині Повісті временних літ (Літописі Руському), а також періодично на сторінках різноманітних письмових джерел руського чи польського походження. Галичани донедавна зберігали свої етнічні особливості, які трохи втратилися після того, як місцева еліта взяла курс на українізацію. Тим не менше, внаслідок політичних обставин 20го століття, більшість сучасних галичан не мислить категоріями краю, тому мало що може стимулювати чи мотивувати їх вимагати якогось рівня суверенітету. Економічні умови - діло відносне: є приклади країн, що за паскудних умов стали економічними лідерами, а є приклади країн, які за дуже багатих ресурсів досі у злиднях. Тому найпевнішою умовою могло б бути бажання самих галичан відділитися від ..., аби зберегти ... та розвинути ..., але такої умови наразі нема.
2.Чи підтримує населення Галичини такий вектор розвитку на вашу думку ?
Думка місцевого населення дуже нетривка: коли в Україні правили Кучма чи Янукович, то опитування показували високі рейтинги ідей відокремлення чи автономізації, але коли прийшов Ющенко, то маятник похитнувся у іншу сторону. Наразі спостерігається байдужість і прагнення просто бути подалі від війни - населення втомилося від недореформ, недоУкраїни, недовлади, тому масово виїжджає закордон. Історичні умови витворили деяку пасивність та інфантилізм галичан, які чекають якогось цісаря, князя чи месію, який начебто має їх врятувати, що підтверджується явищами наївної довіри лідерам різноманітних партій та наглим непомічанням їхніх недоліків чи навіть антигалицькості. Якби був достойний лідер зараз, то після деякої підготовки галичани б могли виступити за якийсь вид суверенітету, але такого лідера нема. Аби галичани в тому керунку зорганізувалися самостійно, треба нетипових обставин.
3.Чи схильні місцеві еліти ?
Частина так званої місцевої еліти - нащадки "асвабадітєлєй", або ж ідейних оунівців, які бачать Україну від Сану до Дону, тобто Україну за формою, кордоном, але не за змістом. Лише одиниці вважають, що рідна мова, рідні звичаї, збереження етнічних особливостей на невеликому клаптику Землі краще, ніж назва та інші бутафорні символи. Саме такі галичани будували так звану Калина кантрі у Канаді, саме такі галичани досі зберігають свою ідентичність там, куди їх закидає доля. Але в самій Галичині таких мало...
4.Які плюси або ж мінуси ви бачите в автономії ?
Беручи до уваги, що історично Галичина є самодостатнім регіоном з власною культурою, історією, традиціями та цінностями, виокремлення Галичини як окремої адміністративної одиниці з певним видом суверенітету дасть змогу:
• уберегтися від так званого “русскава міра”, адже Росія розглядає Галичину якось так, як Польщу, Чехію чи Хорватію - як щось вороже та чуже, тоді як українці для них - просто неправильні росіяни-малороси (подібно Україна розглядає галичан, які для Києва тисячоліття тому були неправильними руськими, а тепер - неправильними українцями, що є кричущою ознакою шовіністичного імперіалізму);
• позбутися великої кількості баласту в вигляді депресивних регіонів, завдяки яким сучасна Україна на перших місцях по СНІДу, туберкульозу, проституції, злочинності, наркоманії, смертності, антирейтингу якості життя, низькій тривалості життя, народжуваності, екології тощо;
• позбутися необхідності вступати в різні сумнівні економічні союзи та спілки, метою яких є лобіювання бізнес-інтересів великих східних підприємств, позбутися чи не вічної "всеукраїнської" проблеми енергоспоживання (саме центр та схід України є споживачем 90% енергоносіїв);
• отримати державу, яка буде монокультурною та практично мононаціональною, цілісною політично та світоглядно, що унеможливить маніпуляції, наприклад, в політиці, а, відтак, в економіці, а також дасть змогу зберегти мову, традиції, ментальність;
в той же час:
• спроби вибороти будь-які види суверенітету галичанами завжди сприймалися та будуть сприйматися всіма сусідами, а зокрема українцями та іншими руськими дуже вороже, що в наслідку буде означати продовження дискримінації відкритих галичан на всіх рівнях, насильство, переслідування та навіть широку військову агресію зі Сходу;
• при наразі неймовірній автономії чи іншій формі самостійності - деякі економічні труднощі, пов’язані з різкою перебудовою життя та ринків збуту продукції, розірванням сталих (хоч і не найбільш вигідних) економічних зв’язків, що при вдалій економічній політиці може бути доволі швидко нівельоване;
• галичан вже перестануть приймати в Україні (хоча і так прийняття відкритих галичан не є позитивним, що радше фактор суб’єктивний, ніж об’єктивний), але ще не почнуть належним чином приймати в Европі, що на деякий час буде викликати труднощі.
5.Якою повинна бути ця автономія: широка автономія зі своїми вищими органами влади , воєнними силами і.т.д або ж більш вузька з певними властивостями самоврядування ?
В силу певних обставин, я не вважаю за доцільне про таке говорити. Особисто я хочу Галичині та галичанам щастя і добробуту, чого в межах України вони не мають і за сучасних тенденцій в найближчий час мати не будуть.
6. Чи існують на вашу думку певні дієві кроки в цьому напрямку ?
Як на мене, жодних кроків, а тим більше, скоординованих, в керунку будь-якої форми суверенітету Галичини нема. Так, були повідомлення у підконтрольних владі ЗМІ, що затримували якихось проросійських галицьких сепаратистів, але знаючим людям і так відомо, що це все - бутафорія та систематичні спроби дискредитації ідеї самоідентифікації Галичини. Щирі та відкриті галичани наразі не граються у політику та тримаються осторонь того всього бруду. Тим не менше, більшість з них вже тією чи іншою мірою пережили чи переживають на собі несприйняття шовіністами чи переслідування різноманітними неадекватами.
7. Чи погоджуєтесь ви з твердженням " Галичина це український П'ємонт "
Так, погоджуюся. Галичина і справді стала тим тереном, де на гроші Москви та почасти Відня розвинулися москвофільські та українофільські погляди, де сформувалися найбільш шовіністичні партії (імперіалістів, які хочуть творити імперію, хоч і недолугу, важко назвати націоналістами, як би вони хотіли - націоналісти бажають волі кожній нації, кожному етносу та кожній людині). Але іронія полягає в тому, що як з П’ємонту почалося відродження та об’єднання Італії, так П’ємонт і є тепер одним з найбільш сепаратистських регіонів. То Галичина може і справді - П’ємонт України.
8. Чи можливе утворення нової літературної мови на теренах Галичини ?
Не просто можливе, а потрібне та конечне. Цьому сприяє багато обставин, зокрема загроза з боку російської мови та бажання повернутися до свого рідного.