Біліє Петрос під снігами...
Біліє Петрос під снігами,
В леди закуті полонини,
Шумить вітрець між ялинками -
Не знає він і хвилі спину.
Сховалось сонце вже за гори,
У золото ввібравши хмари,
А місяць срібний із'явився,
Його проміння - наче чари.
По тій доріжечці срібненькій
Поміж зірок з самого неба
Уже спішиться сон приємний,
Аби устигнути до тебе.
Він розповість найкращу казку
Про ті дива, що їх й не знати.
Аби ти добре відпочила,
Коли вкладешся, мила, спати.
© Борис Явір Іскра, 2013-12-15