Не-місто
Чомусь так сє складає, же все більше розумію, же я не для є міста. Я у місті годен працювати, зароблєти гроші, я файно сє пристосовую до міста. Но...
Но я - дитина природи. Вечірня ватра дає ми більше приємних почуттів, ніж моя праця. Шепіт вітру дає ми більше, ніж дні, проведені в інтернеті. Шурхіт листя дає ми більше, лекції докторів наук. Сонячне проміння дає ми більше, ніж перегляд кін, хоч в які компанії. Мелодія води дає ми більше, ніж уся прослухана музика...
А зорі... Їхній погляд проникає у мою душу глубше, ніж промови земних мудреців. Бо ніщо не вічне, а люди - тим більше...
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-09-28