Наталка Малетич «Іль. Казка про народження»
Категорія - для малечі
Вік основної аудиторії - 5-10 років
Жанр - філософсько-релігійна казка
Мова видання - українська
Оцінка авторів проекту
Наталка Малетич. Іль. Казка про народження. - Л. : Видавництво Старого Лева, 2017. - 48 с.
Розповідати про те, звідки у наш світ приходять діти, дуже складно. Із тим стикаються багато родин, бо запитання у дітей вже є, а вдаватися до біології ще дуже рано. Це вже потім, трохи подорослішавши, дитина дізнається про біологічні аспекти появи людей, але на початку цього непростого досвіду, на мою думку, варто значно більшу увагу приділити духовному аспекту.
Повість "Іль. Казка про народження" може у цьому допомогти. Бо на цілком філософське запитання "Де я був чи була, коли мене не було?" без допомоги релігії чи культури не обійтися.
Іль схожий на крихітне янголя і мешкає у Небесному саду, він такий маленький, що може спати у квітці нарцису. І все у нього добре, а вічність, поділена на дні і ночі, наповнена цікавими справами, розвагами і спілкуванням з іншими мешканцями Саду. Там навіть навчаються у школі, де душі готуються до земного життя.
Іль - особистість. Він дуже схожий на земних дітей. Так само, як і ми, не завжди полюбляє навчатися, боїться майбутнього, сповненого невідомості і відповідальності, коли у тебе є покликання, про яке забуваєш після народження, та все одно маєш здійснити. Він не хоче змінюватися і втрачати те, що в нього є зараз. Іль не розуміє, що людське тіло розвивається, а в Небесному саду все незмінне. Вічність у незмінності, але саме тому вона статична. Є й інша вічність - життя, яке змінюється і продовжується, та це треба кожному навчитися розуміти самому. І ця книга хоч трохи у тому допомагає.
Можна потрапити на Землю і без складеного випускного екзамену, та це недобре. Може, саме тому деякі діти так і не народжуються, бо самі того не хочуть? Але ж це неправильно...
Старші ангели, ще одні мешканці Саду, вже побували у нашому світі, і вони все про свої життя пам'ятають. Не всі ті життя були довгими і легкими, але кожне наповнене смислом. Це важлива думка, бо нам самим часто здається, що наше існування позбавлене сенсу, а це не так.
Є ще й архангели, які приймають іспити. І ті запитання, які вони ставлять чи на які відповідають, дуже пізнавальні: "Де ти житимеш наступні дев'ять місяців?" чи "Коли ти знову навчишся ходити?", або й цілком міфологічні - "Чи ти зможеш тоді літати?" (С.15) чи "А смерть - страшна?" (С.35). І відповідь на останнє: "Смерть - це так само перехід, як і народження. І вона не страшна, якщо ти виконав на Землі те, для чого тебе було покликано" (С.35).
Проживши разом з Ілем кілька днів у Небесному саду, і діти, і дорослі зможуть зазирнути у власні серця і краще пізнати себе. Народження - це перетворення, коли ти більше не сам, у тебе є родина, яка тебе любить і яку любиш ти. І любові також потрібно вчитися.
Хоча дечого у Небесному саду таки немає - снігу. Це міфологема. І не тому що сніг холодний й асоціюється з зимою. Навпаки - сніг у творі є втіленням краси, яка буває тільки на Землі. Це важливо: знати, що десь є те, чого ти не можеш нафантазувати, бо не бачив нічого схожого. Завдяки цьому з'являється рух життя.
Іль народиться, але до того має прожити дев'ять місяців у тілі мами: спочатку схожий на ягоду шовковиці, потім на пуголовка і рибку, і лише згодом у нього з'являться ручки і ніжки з пальчиками, у нього є серце, а пуповина здається мотузкою, коли він рухається. Ще до народження Іль чує голоси своїх батьків і старшої сестрички. І це не просто гарні образи, а справді дуже схоже на те, як виглядає і що відчуває ембріон під час вагітності. В образному і чистому стилі описані пологи, а народився Іль, тобто, Ілько, на Різдво, коли весь світ був засипаний снігом.
У творі багато живих міфологем: образ квітучого весняного Небесного саду, де мешкають бджоли, Водоспад народження, проходячи крізь який, потрапляєш на Землю, навіть Квіткова галявина, Долина нарцисів і Поле тюльпанів - все це архетипні коди, втілені в яскравих образах.
Та найбільш архетипна сама Земля: "...раптом над ними, десь високо у вже нічному зоряному небі озвалися дзвони. У їхніх голосах можна було почути і морський прибій, і шум вітру в кронах прадавніх дерев, дзижчання бджіл і пташині голоси, шелест трави і шурхіт піску" (С.22). І це невимовно гарно, як саме вічне життя.
Згаданий у творі і Христос та апостоли - під іменем Учитель і його учні (С.35), але в сюжеті ми бачимо тільки ангелів.
А ще у книзі цікаві ілюстрації - світлі, ніжні і дуже гарні. Тому книга розвиває читача естетично не лише завдяки тексту, але й малюнкам.
Також цей твір міг би стати дуже гарним мультфільмом.
Висновок: Це чудова філософська казка про любов для дітей і дорослих.
Наталія Дев'ятко
Ще більше цікавих проектів на нашому новому сайті, який тепер стає головним!
Приєднуйтесь - http://ukrbook.blogspot.com/
Інші думки про книгу:
Лариса Лавренюк "Як говорити: казка про народження та смерть" - https://bokmal.com.ua/books/jak-ghovoryty-kazka-pro-narodzhennja-ta-smertj/
Вікторія Беркут "Потреба говорити" - http://www.barabooka.com.ua/potreba-govoriti/
Вік основної аудиторії - 5-10 років
Жанр - філософсько-релігійна казка
Мова видання - українська
Оцінка авторів проекту
Наталка Малетич. Іль. Казка про народження. - Л. : Видавництво Старого Лева, 2017. - 48 с.
Розповідати про те, звідки у наш світ приходять діти, дуже складно. Із тим стикаються багато родин, бо запитання у дітей вже є, а вдаватися до біології ще дуже рано. Це вже потім, трохи подорослішавши, дитина дізнається про біологічні аспекти появи людей, але на початку цього непростого досвіду, на мою думку, варто значно більшу увагу приділити духовному аспекту.
Повість "Іль. Казка про народження" може у цьому допомогти. Бо на цілком філософське запитання "Де я був чи була, коли мене не було?" без допомоги релігії чи культури не обійтися.
Іль схожий на крихітне янголя і мешкає у Небесному саду, він такий маленький, що може спати у квітці нарцису. І все у нього добре, а вічність, поділена на дні і ночі, наповнена цікавими справами, розвагами і спілкуванням з іншими мешканцями Саду. Там навіть навчаються у школі, де душі готуються до земного життя.
Іль - особистість. Він дуже схожий на земних дітей. Так само, як і ми, не завжди полюбляє навчатися, боїться майбутнього, сповненого невідомості і відповідальності, коли у тебе є покликання, про яке забуваєш після народження, та все одно маєш здійснити. Він не хоче змінюватися і втрачати те, що в нього є зараз. Іль не розуміє, що людське тіло розвивається, а в Небесному саду все незмінне. Вічність у незмінності, але саме тому вона статична. Є й інша вічність - життя, яке змінюється і продовжується, та це треба кожному навчитися розуміти самому. І ця книга хоч трохи у тому допомагає.
Можна потрапити на Землю і без складеного випускного екзамену, та це недобре. Може, саме тому деякі діти так і не народжуються, бо самі того не хочуть? Але ж це неправильно...
Старші ангели, ще одні мешканці Саду, вже побували у нашому світі, і вони все про свої життя пам'ятають. Не всі ті життя були довгими і легкими, але кожне наповнене смислом. Це важлива думка, бо нам самим часто здається, що наше існування позбавлене сенсу, а це не так.
Є ще й архангели, які приймають іспити. І ті запитання, які вони ставлять чи на які відповідають, дуже пізнавальні: "Де ти житимеш наступні дев'ять місяців?" чи "Коли ти знову навчишся ходити?", або й цілком міфологічні - "Чи ти зможеш тоді літати?" (С.15) чи "А смерть - страшна?" (С.35). І відповідь на останнє: "Смерть - це так само перехід, як і народження. І вона не страшна, якщо ти виконав на Землі те, для чого тебе було покликано" (С.35).
Проживши разом з Ілем кілька днів у Небесному саду, і діти, і дорослі зможуть зазирнути у власні серця і краще пізнати себе. Народження - це перетворення, коли ти більше не сам, у тебе є родина, яка тебе любить і яку любиш ти. І любові також потрібно вчитися.
Хоча дечого у Небесному саду таки немає - снігу. Це міфологема. І не тому що сніг холодний й асоціюється з зимою. Навпаки - сніг у творі є втіленням краси, яка буває тільки на Землі. Це важливо: знати, що десь є те, чого ти не можеш нафантазувати, бо не бачив нічого схожого. Завдяки цьому з'являється рух життя.
Іль народиться, але до того має прожити дев'ять місяців у тілі мами: спочатку схожий на ягоду шовковиці, потім на пуголовка і рибку, і лише згодом у нього з'являться ручки і ніжки з пальчиками, у нього є серце, а пуповина здається мотузкою, коли він рухається. Ще до народження Іль чує голоси своїх батьків і старшої сестрички. І це не просто гарні образи, а справді дуже схоже на те, як виглядає і що відчуває ембріон під час вагітності. В образному і чистому стилі описані пологи, а народився Іль, тобто, Ілько, на Різдво, коли весь світ був засипаний снігом.
У творі багато живих міфологем: образ квітучого весняного Небесного саду, де мешкають бджоли, Водоспад народження, проходячи крізь який, потрапляєш на Землю, навіть Квіткова галявина, Долина нарцисів і Поле тюльпанів - все це архетипні коди, втілені в яскравих образах.
Та найбільш архетипна сама Земля: "...раптом над ними, десь високо у вже нічному зоряному небі озвалися дзвони. У їхніх голосах можна було почути і морський прибій, і шум вітру в кронах прадавніх дерев, дзижчання бджіл і пташині голоси, шелест трави і шурхіт піску" (С.22). І це невимовно гарно, як саме вічне життя.
Згаданий у творі і Христос та апостоли - під іменем Учитель і його учні (С.35), але в сюжеті ми бачимо тільки ангелів.
А ще у книзі цікаві ілюстрації - світлі, ніжні і дуже гарні. Тому книга розвиває читача естетично не лише завдяки тексту, але й малюнкам.
Також цей твір міг би стати дуже гарним мультфільмом.
Висновок: Це чудова філософська казка про любов для дітей і дорослих.
Наталія Дев'ятко
Ще більше цікавих проектів на нашому новому сайті, який тепер стає головним!
Приєднуйтесь - http://ukrbook.blogspot.com/
Інші думки про книгу:
Лариса Лавренюк "Як говорити: казка про народження та смерть" - https://bokmal.com.ua/books/jak-ghovoryty-kazka-pro-narodzhennja-ta-smertj/
Вікторія Беркут "Потреба говорити" - http://www.barabooka.com.ua/potreba-govoriti/