Сашко Дерманський «Мері»
Категорія - фантастика
Вік основної аудиторії - 5-10 років
Жанр - пригодницька казка
Мова видання - українська
Оцінка авторів проекту
Сашко Дерманський. Мері. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. - 192 с.
Ця повість мене дуже зацікавила. Класна динамічна обкладинка, неймовірно захопливий початок, де від кожного слова віє таємницею і пригодами, а тоді... просто незбагненне розчарування наприкінці.
Є кінематографічні книги, а є книги-сценарії. Кінематографічні книги глибокі, але при тому динамічні та яскраві, події у їхньому сюжеті видно настільки добре, що ніби бачиш усе на власні очі. А от книги-сценарії - то зовсім інше, вони наче напівфабрикат, сприймаються гарно лише в тому випадку, коли стають фільмами, цим текстам катастрофічно не вистачає відеоряду та гри акторів.
"Мері" - це другий випадок.
У творі використана цікава композиція. Спочатку ми бачимо те, що буде майже в самій кульмінації, і тому геть нічого не розуміємо. Це зацікавлює і спонукає швидше дізнатися, як же герої цієї історії дожили до такого життя і чому якісь незрозумілі істоти хвалять їх і називають переможцями.
У центрі уваги - родина Ковальчуків, на чию долю випало багато пригод. Хоча вони й мають українське прізвище, та за своєю психологією і способом життя дуже нагадують американців. Взагалі якась "американськість" переслідує читача протягом читання усього тексту.
Серед героїв двоє дітей - Марійка та Андрійко, і двоє дорослих - Іван та Марина. А ще казкові істоти, як то дідок-криничник Мефодій (як на мене, дуже схожий на домовика з фільму "Хроніки Спайдервіка"), ще той картяр і любитель людських смаколиків (наприклад "жовтячки") та всього, що погано в домі лежить; а також балакучі птахи і тварини: горобчик Булька, кіт Редька, пес Вареник, і як же не згадати про панянку Мері, гарну руду конячку, навколо якої і крутиться весь сюжет.
Батьки Марійки та Андрійка сваряться, навіть розмовляють про розлучення, щось у них явно не складається. Особливо часто вони кричать одне на одного, коли говорять про Андрійка, якому лікарі ніяк не можуть поставити діагноз: чи це дитина з нестандартною поведінкою, чи аутист. На лікування ж потрібні гроші, хоча я щось не чула, щоб аутизм справді лікувався. Це досі не вивчена хвороба, і ще невідомо, чи то хворобою насправді є. У цій книзі Андрійко розуміє мову птахів і тварин, а вони чують його думки. До речі, Марійка цілком знаходить із ним спільну мову, на відміну від дорослих.
З роботою в Івана також не все гаразд, особливо коли з'являється суто кіношний негідник Вихиляс, типова особа "начальника", який тільки й думає, як когось образити чи принизити, впливовий крутелик, одним словом. І зовнішність у нього відповідна кіношна - дорогий темний одяг, смолянисте волосся й очі майже чорні, маленькі, наче два свердла, а ще любов до похмурої симфонічної музики. Таке собі казкове втілення головного серед нечистої сили, який хоче собі загарбати все цінне.
Окрім того, Марина ревнує чоловіка до конячки Мері та перегонів, і це додає градусу потенційним конфліктам.
І на цьому тлі поява в житті родини Ковальчуків різноманітних дивних істот і всілякої чи то чортівні, чи то чарівництва сприймається вельми цікаво. То хтось двором пробіжить, то вихор з криниці воду висмокче. І чим далі, тим темні сили могутніші, а небезпеки страшніші. От тільки якби все те не виявилося звичною грою...
Книга весела, гумористична, місцями трохи лячна, але суто дозовано, як того вимагає формат сценарію для сімейних фільмів.
Єдине, що мені реально сподобалося у творі - це смачна українська мова, особливо у діалогах.
Найкраще ж ця історія буде сприйматися у вигляді фільму або анімації. А як книга вона не справила на мене особливого враження.
Висновок: У цілому твір не поганий, хоча може розчарувати читачів своїм фіналом.
Маргарита Крук
Ще більше цікавих проектів на нашому новому сайті, який тепер стає головним!
Приєднуйтесь - http://ukrbook.blogspot.com/
Інші думки про книгу:
Тарас Лютий "Книга року ВВС: Небилиця про живоду" - https://www.bbc.com/ukrainian/features-46182215
Олександр Ковальчук "Мері" - https://varianty.lviv.ua/59135-meri
Вік основної аудиторії - 5-10 років
Жанр - пригодницька казка
Мова видання - українська
Оцінка авторів проекту
Сашко Дерманський. Мері. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. - 192 с.
Ця повість мене дуже зацікавила. Класна динамічна обкладинка, неймовірно захопливий початок, де від кожного слова віє таємницею і пригодами, а тоді... просто незбагненне розчарування наприкінці.
Є кінематографічні книги, а є книги-сценарії. Кінематографічні книги глибокі, але при тому динамічні та яскраві, події у їхньому сюжеті видно настільки добре, що ніби бачиш усе на власні очі. А от книги-сценарії - то зовсім інше, вони наче напівфабрикат, сприймаються гарно лише в тому випадку, коли стають фільмами, цим текстам катастрофічно не вистачає відеоряду та гри акторів.
"Мері" - це другий випадок.
У творі використана цікава композиція. Спочатку ми бачимо те, що буде майже в самій кульмінації, і тому геть нічого не розуміємо. Це зацікавлює і спонукає швидше дізнатися, як же герої цієї історії дожили до такого життя і чому якісь незрозумілі істоти хвалять їх і називають переможцями.
У центрі уваги - родина Ковальчуків, на чию долю випало багато пригод. Хоча вони й мають українське прізвище, та за своєю психологією і способом життя дуже нагадують американців. Взагалі якась "американськість" переслідує читача протягом читання усього тексту.
Серед героїв двоє дітей - Марійка та Андрійко, і двоє дорослих - Іван та Марина. А ще казкові істоти, як то дідок-криничник Мефодій (як на мене, дуже схожий на домовика з фільму "Хроніки Спайдервіка"), ще той картяр і любитель людських смаколиків (наприклад "жовтячки") та всього, що погано в домі лежить; а також балакучі птахи і тварини: горобчик Булька, кіт Редька, пес Вареник, і як же не згадати про панянку Мері, гарну руду конячку, навколо якої і крутиться весь сюжет.
Батьки Марійки та Андрійка сваряться, навіть розмовляють про розлучення, щось у них явно не складається. Особливо часто вони кричать одне на одного, коли говорять про Андрійка, якому лікарі ніяк не можуть поставити діагноз: чи це дитина з нестандартною поведінкою, чи аутист. На лікування ж потрібні гроші, хоча я щось не чула, щоб аутизм справді лікувався. Це досі не вивчена хвороба, і ще невідомо, чи то хворобою насправді є. У цій книзі Андрійко розуміє мову птахів і тварин, а вони чують його думки. До речі, Марійка цілком знаходить із ним спільну мову, на відміну від дорослих.
З роботою в Івана також не все гаразд, особливо коли з'являється суто кіношний негідник Вихиляс, типова особа "начальника", який тільки й думає, як когось образити чи принизити, впливовий крутелик, одним словом. І зовнішність у нього відповідна кіношна - дорогий темний одяг, смолянисте волосся й очі майже чорні, маленькі, наче два свердла, а ще любов до похмурої симфонічної музики. Таке собі казкове втілення головного серед нечистої сили, який хоче собі загарбати все цінне.
Окрім того, Марина ревнує чоловіка до конячки Мері та перегонів, і це додає градусу потенційним конфліктам.
І на цьому тлі поява в житті родини Ковальчуків різноманітних дивних істот і всілякої чи то чортівні, чи то чарівництва сприймається вельми цікаво. То хтось двором пробіжить, то вихор з криниці воду висмокче. І чим далі, тим темні сили могутніші, а небезпеки страшніші. От тільки якби все те не виявилося звичною грою...
Книга весела, гумористична, місцями трохи лячна, але суто дозовано, як того вимагає формат сценарію для сімейних фільмів.
Єдине, що мені реально сподобалося у творі - це смачна українська мова, особливо у діалогах.
Найкраще ж ця історія буде сприйматися у вигляді фільму або анімації. А як книга вона не справила на мене особливого враження.
Висновок: У цілому твір не поганий, хоча може розчарувати читачів своїм фіналом.
Маргарита Крук
Ще більше цікавих проектів на нашому новому сайті, який тепер стає головним!
Приєднуйтесь - http://ukrbook.blogspot.com/
Інші думки про книгу:
Тарас Лютий "Книга року ВВС: Небилиця про живоду" - https://www.bbc.com/ukrainian/features-46182215
Олександр Ковальчук "Мері" - https://varianty.lviv.ua/59135-meri