Най Бог простить, як дурному кортить

[bohemka]

Я нерівно дишу до віршів. В принципі, можна навіть сміло сказати, що я на них двинута по повній програмі)))). Серед улюблених поеток - Ахматова. Один з її віршів переклала на українську. Ну ніудіржалась - кортіло страшенно! Строга нісудітє)))))

***
Тобі покірною? Геть розуму нема!
Від мене почестей лиш Господу доволі.
Той, з ким я буду в радості і в горі,
Мені як кат. І дім його - тюрма.

Лиш бачиш - але ж я прийшла сама!
Родився грудень, вили вихрі в полі,
І було світло так в твоїй неволі,
А за віконцем чатувала тьма.

Так птаха біла об замерзле скло
Шалено лупиться від холоду напасті
І кров’ю скроплене поранене крило

Тепер в мені лиш мир і тихе щастя.
Прощай. Ти рідний, що б не говорив,
За те, що мандрівницю прихистив.

І неперевершений оригінал:
***
Тебе покорной? Ты сошел с ума!
Покорна я одной Господней воле.
Я не хочу ни трепета, ни боли,
Мне муж - палач, а дом его - тюрьма.

Но видишь ли! Ведь я пришла сама;
Декабрь рождался, ветры выли в поле,
И было так светло в твоей неволе,
А за окошком сторожила тьма.

Так птица о прозрачное стекло
Всем телом бьется в зимнее ненастье,
И кровь пятнает белое крыло.

Теперь во мне спокойствие и счастье.
Прощай, мой тихий, ты мне вечно мил
За то, что в дом свой странницу пустил.