Стіх про то, чим занімалась Бацилина всьо ета врємя)))

[bohemka]

Навколо побоїща - крики, каліки,
Невинно знівечені люди у ранах.
І я, вся із себе така прифігівша,
Стою з закривавленими руками.

І хто би подумав, що я так можу?
Жорстоко калічити рикошетом,
Коли і калічити зовсім не хочу,
І є транспарант: „Василина - з прівєтом!”

Але транспарантам ніхто не вірить
У цій політично брехливій реальності.
І лізуть Фоми самі перевірити
Всі мої банальності і тривіальності.

Що тут починаєтьсь..З жалібним скреготом
У хід запускаються механізмики:
І неадекватність заходиться реготом,
І чимсь нездоровим підштинюють мізки...

Свідомість туманиться і вимикається,
На очі спадає щільненько полуда.
А потім щось також іще відбувається -
Про це дізнаюся з новин звідусюди.

Я перевтілююся в базуку,
З мене шарашить дурнею,  маразмами,
Злою стаю, дратівливо-занудною,
Повнюсь образами і негараздами.

Навколо мене Фоми невіруючі
Пальцями тицяють, дорікають
Кажуть: банальна, слабка не в міру!
І транспаранта мені повертають.

Геть собі йдуть, покалічені трохи.
Хто без руки, а котрий шкутильгає.
Хтось через мене рідних обідив.
Іншому й власних терпінь вистачає.

Я ж залишаюся знов без нічого.
Як кошеня, транспарантика горну.
Крові відбитки на нім залишаю,
Що із червоної стала чорною.