Рік 2015-й
Був насичений подіями і цілком кінематографічними кадрами
-Було декілька крутих концертів - душевних і простих хлопців з Мгзавребі(щоправда звук був гівно), Пам*яті Скрябіна, Оркестру Че, неймовірної і такої близької Alai Oli у Мінську, але вінчає це все фестиваль Roskilde, на який таки Саша зміг нас затягнути. 2 тижні іншої реальності - трешу, музики, драматичних моментів, в яких однозначно хотілось включити камеру і записувати - життя у його неповторному потоці. По закінченню фестивалю я почав відраховувати дні до наступного. Але зараз я вже не такий впевнений, що круте прожигання життя на фесті - це те для чого вартує жити.
-Мандрівка у Марокко, яка перевернула моє бачення про те, як 7-ро дуже різних за соціотипом і майже незнайомих людей можуть доповнювати один одного і творити магію мандрівки.
-Фрірайд виїзд на Тростян на який впало метр пухляку весною
-Зимова мандрівка на Боржаву де ми і вирішили поїхати в Марокко.
-От ніколи б не подумав, що відвідаю стільки печер одразу - Млинки, Золушку в Молдові і маленьку печерку під Петросом. Та ще й Одеські катакомби. За це дякую Олі)
-Пізньосінній даун-хіл на Мармароші. 2 рази туди йшли і не доходили, а на третій зійшли туди вночі та ще й з роверами
-Побудували Іглу на Лопаті
-Зводили з Димом і Бородою юнацтво у триденний похід буреломами долини Мізунки. Точніше юнацтво зводило нас.
-Трошки знявся у камео-ролі у фільмі Наталі Ільчук
-Сент-Патрікс дей був таким собі(
-Політали з Вокою і Олесем у школі AFF. Не без пригод. Тепер у мене нова дата народження)
-Лазальні велопокатушки на чортики
-Пару походів у нічні клуби, після яких я зрозумів, що нічні клуби це остаточне зло
-Фінал Ліги Європи у Варшаві
-Два дуже ретрітних виїзди в Мінськ)
-3 денна мандрівка на хребет Свидовець з любими одногрупницями і спадщанцями.
-І нарешті мозковишибаюча 12-денна поїздка в альп-табір Туюк-Су у Казахстані. Було дуже важко, страшно, місцями холодно, а серце перманентно хотіло покинуте тлінне тіло
-Було декілька крутих концертів - душевних і простих хлопців з Мгзавребі(щоправда звук був гівно), Пам*яті Скрябіна, Оркестру Че, неймовірної і такої близької Alai Oli у Мінську, але вінчає це все фестиваль Roskilde, на який таки Саша зміг нас затягнути. 2 тижні іншої реальності - трешу, музики, драматичних моментів, в яких однозначно хотілось включити камеру і записувати - життя у його неповторному потоці. По закінченню фестивалю я почав відраховувати дні до наступного. Але зараз я вже не такий впевнений, що круте прожигання життя на фесті - це те для чого вартує жити.
-Мандрівка у Марокко, яка перевернула моє бачення про те, як 7-ро дуже різних за соціотипом і майже незнайомих людей можуть доповнювати один одного і творити магію мандрівки.
-Фрірайд виїзд на Тростян на який впало метр пухляку весною
-Зимова мандрівка на Боржаву де ми і вирішили поїхати в Марокко.
-От ніколи б не подумав, що відвідаю стільки печер одразу - Млинки, Золушку в Молдові і маленьку печерку під Петросом. Та ще й Одеські катакомби. За це дякую Олі)
-Пізньосінній даун-хіл на Мармароші. 2 рази туди йшли і не доходили, а на третій зійшли туди вночі та ще й з роверами
-Побудували Іглу на Лопаті
-Зводили з Димом і Бородою юнацтво у триденний похід буреломами долини Мізунки. Точніше юнацтво зводило нас.
-Трошки знявся у камео-ролі у фільмі Наталі Ільчук
-Сент-Патрікс дей був таким собі(
-Політали з Вокою і Олесем у школі AFF. Не без пригод. Тепер у мене нова дата народження)
-Лазальні велопокатушки на чортики
-Пару походів у нічні клуби, після яких я зрозумів, що нічні клуби це остаточне зло
-Фінал Ліги Європи у Варшаві
-Два дуже ретрітних виїзди в Мінськ)
-3 денна мандрівка на хребет Свидовець з любими одногрупницями і спадщанцями.
-І нарешті мозковишибаюча 12-денна поїздка в альп-табір Туюк-Су у Казахстані. Було дуже важко, страшно, місцями холодно, а серце перманентно хотіло покинуте тлінне тіло