Стихи Елены Ярмолович из Минска. Душевно, тонко-болезненно и очень-очень остро! Талантливая женщина...
Они мечтати
...не о счастье...
Оно и так уже пугало
... не о любви и
не о страсти
И не о море и бунгало...
...и не о детях
...не о доме
Не о взаимности до гроба...
Они не думали о "кроме"...
Или молчали просто, оба...
И не рвались, в плечо уткнувшись, открыть ( Read more... )

( Read more... )

Під тихий скрегіт власних дум
Ти знов приходиш у пусту квартиру
А за плечима лиш колючий сум.
Полиці памяті забились пилом.

Тебе зустрінуть псевдопочуття,
Наобіцяють щастя, затишок й палке кохання.
Але ти знаєш, що таке життя
Буває тільки у кіно й виставах театральних.

"Я молода, красива, перспективна, - кажеш ти, -
Ніщо мені завадити не в силах".
Але чому ж ( Read more... )

Життя - це так цікаво й так незвично.
Наповнившись перлинами роси
Своїх бажань, ти плигаєш все вище,
Чекаючи на виправдання сподівань.

Мій мозок, шкіра, груди -
Все пашить коханням.
Тільки торкнись до мене, -
Я тебе спалю.
І біль, і страх, і гіркота, й бажання
В моєму серці гинуть без жалю...