нідякуюявженаїлась.
Це мій світ. Не ламай його. Не псуй його ідеальність своїм втручанням.
Сумно визнавати, що після стількох років зараз ми просто чужі.
Дружби у нас не вийде. Вибач, але вчора я це чітко усвідомила.
Персонально до тебе жодних претензій.
Ти нічого такого не робиш. Але ти просто є. Я не хочу ділити свій світ з тобою.
Для нас обох тут замало місця.
Просто я занадто емоційна. Занадто мрійлива. ти сам казав.
Якби я була приземленою і товстошкірою як ти, було б значно простіше.
І було б абсолютно всеодно чи ти є чи ні.
Але я інша. Мені це не потрібно. Насичувати себе спогадами від яких я так довго лікувалась.
Вчора перший раз за довжелезний проміжок часу я пила сокоградусне лайно.
Перший раз за п*ять(!) місяців я плакала.
І абсолютно не важливо, що це все алкоголь.
Дозволь мені думати про тебе добре. Зберегти приємні спогади про наше колишнє недощастя. Пам*ятати тебе таким, яким я тебе придумала, а не бачити те, що є насправді.
Тому, будь ласка, зникни.
просто зникни і не втручайся у мій світ. Без тебе він виглядає краще.
А той сівт, що мали ми нехай так собі і лежить під шаром пилу десь на поличці з давноминулим вчора. На поличці зі спогадами. І давай не будемо його діставати.
А це мій світ. Лише мій. Мої друзі. Мої вечірки. Моя сім*я. Мої мрії. Він у мене занаддто казковий. Занадто, щоб пускати сюди тебе.
Я стомилася тебе любити.
Але якось прикро, що людина, яка була такою рідною, тепер лише шматок спогадів...