Люди-штативи.
Ми з тобою вкарбовані слідами у бруківку цих вулиць. Нас вже не стерти, не прибрати, не знищити. Ми будемо завжди. Ми мисливці на відчуття. Ми ретранслятори дивовижностей. Той, хто зверху подарував нам вміння бачити прекрасне, ми не можемо Його підвести.
Фіксування на деталях, от що насправді важливо. Стопкадрами у свідомості зберігаються міліони історій. Ми закорковані у полон художніх образів.
Ми божевільні колекціонери митей. Два естетичеих генїї, що навмисно гублять себе у київських задвірках, шукаючи там секрети.
Ми не можливі без світанків, кожен з яких так чітко вписується у драматургію наших буденнь. Ми проживаємо ці кульмінації о четвертій ранку і вони роблять нас чистішими. Вони роблять нас щасливішими, я бачу це по діафрагмі твоїх зіниць.
Ми персонажі старих чорно-білих фільмів, де з кожного кадру можна зробити скріншот і помістити його у рамку на стіні. Фактурність зім'ятої постілі формує перше візуальне сприйняття наших із тобою ранків.
Макрозйомкою по шкірі ми вивчаємо наші родимки та фантазуємо з них сузір'я. Слоумоушен дотиків під саундтреки прискореного дихання. І от ми вже в розфокусі. Ми засинаємо, обійнявшись пастельними тонами. Ранковим таймлепсом до нас у кімнату потрапляють сонячні промені.Режмне світло виділяє наші контури і відправляє нас у ЗТМ. І так щоночі. До самого фіналу.
У нас немає дедлайну. Бо Той, хто зверху сказав мені, що ми будемо завжди. Не думай про наш хронометраж. Бо ми - повнометражні. Ми візуально прекрасні.
Той, хто зверху знається на шедеврах.
