Лист другий. Подорож у минуле.
А тут дуже тепло. Сонячно і пахне початком весни. Таким як треба. Затишним.
Квартира у якій я зупинилась, нагадувала мені якесь старе кіно. Героїнею якого я стала автоматично, у той момент, коли розпакувала свою червону валізу і за пів години обросла тутешнім побутом.
Старі меблі, які за віком старші від моєї бабусі. Багато, дуже багато речей. Старих, незрозуміло для чого, але вони тут дуже в тему. Старий комод, дерев’яний столик для Блек Джеку, чорно-білі фотографії людей, ґудзики та сукні початку минулого століття, що висять у шафі… Дихаючи цими всіма речами я ніби відчуваю їх історії. Цих речей, цих людей, що колись жили тут.
У цій квартирі у них було життя, свій побут, свої історії, народжувалися діти, помирали батьки…
І якщо закрити очі та вийти на балкон, то перед очима спливають образи. Уривки історій життя з минулого. Я відчуваю їх. Ну ви ж знаєте, як воно буває.
Зніматимемо тут. Іншої квартири для зйомок годі й шукати. Я вже майже довигадувала весь сюжет. З цими шафами, вінтажними шпалерами, дерев’яними сходами, що ведуть на двір… Вам сподобається. Ви теж маєте це відчути. ОбіймаюJ
