NOT THE END?
конец любой истории всегда хороший…
если тебе плохо, значит еще далеко не конец…
У себе в голові я намагаюсь намалювати весну. Такою, якою я хочу її бачити. Такою, якою я можу виростити її всередині себе. Зараз саме той час. Поки вона ще зовсім новороджена. Абсолютно цнотлива і не заплямована обставинами та небажаними думками.
Я хочу щоб моя весна була чистою. Щоб в першу чергу вона була щирою. Це найголовніше.
Поки важко сприймати цю зиму, як щось минуле. Бо вона ще до кінця не минула.
Ще п'ять з половиною днів і зима залишиться у спогадах.
9-ого березня в ефір виходить фільм про фільм "Україна чудес. Задзеркалля.". Як це було. І я сиджу вже третю добу порпаюся у матеріалах всіх відзнятих нами программ. Такими флешбеками у голові пробігає вся наша зима. Весь тур, міста, події, дива...
Найважливіше лишається поза кадром.
Чекаю. Дуже чекаю того часу, коли можна буде озирнутися на події цієї зими і надихнутися приємними спогадами, що випромінюватимуться з них. Коли все погане розчиниться і загубиться у пам'яті. Коли недоспані ночі, морози, сльози, сварки, крики... Коли це все стане зовсім неважливим. А лишиться лише приємний осад від пережитого, імена у титрах від створеного і мегабайти віршів від того, що відчувалося.
Це буде зовсім скоро. А поки ми дороблюємо фільм, та доживаємо цю зимову історію.
А мені так хотілось щоб вона закінчилась красиво...
