Синдром.
Синдром "третьої секунди". Третьої секунди після орг азму. На п'ятій мене попустить. А наразі - я кохаю тебе.
Я думаю про тебе так часто, що іноді забуваю дихати. Від цього непритомнію і бачу галюцинації. У них мені маришся ти. Якби ж то у твоїх марилась я. Це ж зовсім не боляче.
Ти надихаєш мене. А натхнення народжується приємними мурашками по шкірі. Я так хочу, щоб ти пустив мене всередину. Туди, трошки нижче грудей. В себе.
Білим молоком, я проникаю у щілини кахелю на твоїй кухні. Теплою осінньою калюжею, я розливаюсь на підвіконні біля якого ти куриш. Кублами цигаркового диму, я розчиняюсь у твоєму балконі. Ти вдихаєш мене у себе і заповнюєш мною власні легені.
А я наповнююсь тобою вім. Я у кожному твоєму міліметрі. Ти помітиш мене у собі, лише коли сильно захворієш. А я виявлюсь хронічною. І ці хроніки зберігатимуться чорно білими світлинами, у шухлядах твоїх найщасливіших спогадів.
Хочу до тебе. Засинаю і чекаю тебе у своїх снах. Приходь. Тут нас, точно ніхто не шукатиме.