Сходинки.

[bl4k]

Було радісно, проте з легким присмаком суму. Я поверталась до Києва, відзнявши завершальну програму сезону.
Видих.

Я повернулась на день раніше, ніж моя знімальна група. Бо сьогодні РУТЕNІЯ - фестиваль патріотичної пісні. Я, до слова, його ведуча. Мене запросили везти фестиваль і я погодилась не роздумуючи. Досвіду ведучої у мене досталь, проте музичний фестиваль - це для мене вперше.
Легке нервування.
І насправді прикро від того, що нема з ким поділитися. Що я тут гедь сама. Ні, звісно, весела компанія із виконавців та організаторів навіює впевненість у тому, що всебудедобре. Але немає друзів, яким би це було дійсно цікаво. Немає порея когось, хто взяв би за руку і щиро сказав : "не хвилюйся, ти все зможеш! Ти ж у мене розумничка. Я вірю у тебе".
Проте я і сама впораюсь. Я завжди так роблю.
Початок затягнувся, через те, що у нас тут лажа зі звуком. Від цього очікування нервування посилюється.
А тут, насправді, дуже добре. Мамаєва Слобода - прекрасне місце посеред асфальтного міста.
А тут дівчатка і хлопці у вишиванках. Гарні такі.
Тут зелено і радістно.
Я пишаюся тим, що маю можливість бути тут ведучою.

А за тиждень я переїзджаю жити на берег моря. Це безмежно радує. Але про це трошки згодом.
Побіжу, бо мені на сцену. Побажайте мені успіху.

Опубликовано с m.livejournal.com.