Р. Кіплінґ: "Штормовий сигнал"

[biocherv]

Поезія Кіплінґа на схилі літ - це щось особливе. Він уже не бачив скелі перед собою, але бачив далі. У 1932-му, в одній із своїх останніх публікацій, він попереджав про наближення нової війни.

Це ніч, в оману зорі хай
Не вводять, ночі ще не край.
Там шторму лютого межа -
Що довше йде, то більший шал.

Це штормовий ліхтар завмер
Поміж двох спалахів тепер,
Там гірше страху майоріє
Років прийдешніх безнадія.

Наш човен рифи проминув,
І кожен з легкістю зітхнув,
Та сутінь обриси хова -
Там скеля з-під води нова…

Як шторм відпливові навстріч
Потік води несе крізь ніч,
Ми стоїмо в порту, та враз
Йде хвиля, що накриє нас!

Ген хвилі б’ють. Чи ж чуєш дзвін? -
Мотор пульсує із глибин.
Ген гуркіт тишу обірве:
Воно трясеться і пливе!

Воно пливе, не утекти,
Як рушить - це відчуєш ти…
Але, поки воно озветься,
Не думай, буцім ти в безпеці!