Покрова-2013 (ФОТО, ВІДЕО)
Вчорашнє свято Покрови, свято УПА, як і завжди, пройшло на славу. Людей, як мені здалося, було менше, ніж минулого року (воно й не дивно, адже минулого року Покрова випала на неділю), але все одно чимало - гадаю, не менше 10 тисяч. (UPD. Переглянула власне відео - бачу, що набагато більше, ніж 10 тисяч). Цього року я нарешті зробила те, чого не робила ще ніколи: видерлась на паркан з фотоапаратом і камерою на штативі, і, не вимикаючи камеру, знімала з паркану на Володимирській прохід всієї колони - від початку до кінця. Колона йшла повз мене біля півгодини, і це практично без зупинок. Ось це відео (а повноцінний відеосюжет про Марш Слави УПА буде трохи пізніше):
Click to viewАле не все було так само, як у минулі роки. Цього разу вперше Марш УПА пройшов Хрещатиком, без перешкод, навіть міліції було дуже мало. Що то значить націоналістична фракція у парламенті :) Досі, якщо не помиляюся, лише найперший марш УПА, у 2005 році, спробував вийти на Хрещатик, але Майдан був заблокований червоними, і біля Бесарабки спалахнула бійка, у якій я дивом врятувала обличчя й техніку :)
Цього ж разу все пройшло спокійно, без сутичок і провокацій (хіба що на розі Володимирської і Богдана Хмельницького якісь люди вимахували з вікна червоною ганчіркою. Один був у формі радянського військовослужбовця і з мікрофоном. З вікна лунало "Вставай, страна огромная", але музику швидко не стало чутно через дружне скандування "Комуняку на гілляку!".
Ще одна відмінність від минулорічних свят - наявність свободівської охорони навколо пам’ятника Шевченку. Це означало, що неможливо обійти пам’ятник і піднятися на постамент ззаду, як я робила щороку, щоб не проштохуватися крізь натовп і не заважати журналістам знімати. Конфлікту з охороною не було - нас провели хлопці зі "Свободи", за що їм спасибі.
У парку Шевченка стояв зініційований Іриною Фаріон "Стовп ганьби", на якому були розміщені портрети 148 депутатів, які звернулися до поляків з вимогою визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Зрадники, що з них узяти. У цьому питанні я поділяю позицію "Свободи": євроінтеграція - це круто, але принижуватися при цьому - зась. Назустріч до Європи треба спокійно йти, без плазування і запобігання. Позиція по волинських подіях має бути такою: протягом нашої спільної історії було різне. Коли ви нас різали, а коли ми вас. Було. Справи минулі, досить згадувати. І все.
Урочистості біля Тараса відкрили ветерани УПА, зачитавши Присягу вояка Української Повстанської Армії.
Далі слово узяв легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич, який закликав українців озброюватись. Він казав, що все життя боровся за Україну, і те, що відбувається тут і зараз - це теж боротьба за Україну.
Далі виступали політики - лідери "Свободи" і кілька людей з побратимських організацій, зокрема, Богдан Червак від ОУН. Про що казали - можна почитати у релізі "Свободи": http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/043085/, http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/043086/ З найважливішого - оголосили про створення "Свободою" Уряду національної альтернативи і представили його голову - нардепа-свободівця Олександра Сича. Решту членів уряду буде представлено на з’їзді ВО "Свобода", який відбудеться 16 жовтня і на якому буде висунуто кандидатом на перевибори у 223-му окрузі минулорічного переможця Юрія Левченка, єдиного кандидата від Об’єднаної опозиції.
Юрій Левченко
Зі словесних перлин - Ірина Фаріон у своїй промові назвала депутатів, які звернулися до поляків, "виродки, потвори, негідники, ренегати, відступники... Даруйте, це не обличчя, це пики, це рила, це мармизи, це свинячі хрюкала. Ми маємо їх впізнавати і за найменшої нагоди чинити їм остракізм". А Олег Тягнибок наголосив: "Ми вперше в історії українського парламентаризму занесли червоно-чорний прапор боротьби до Верховної Ради України, і цього символу уся парламентська нечисть злякалася і повтікала від нього, як відьма від святої води!".
Мітинг, як і завжди, завершився виконанням державного славня, і колона рушила Володимирською, а далі вулицею Хмельницького - на Хрещатик! Скандували і "ОУН-УПА - державне визнання", і "Україна понад усе!" і "Пам’ятай, чужинець, тут господар українець", і "Зека геть!", і "Тягнибок президент!". Зі своїм банером йшли активісти Комітету Визволення Політв’язнів, дівчата дорогою збирали кошти на підтримку ув’язнених.
Йшли унсовці зі своїм прапором. Молодь з руху "Сі4" йшла окремою "коробкою" в кінці колони, зі своїми банерами - за здоровий спосіб життя, на підтримку політв’язнів та на захист Києва. Співали відому пісню "Батько Бандера знов до нас прийде" (її продовження усі знають :), скандували "Герої не бухали, герої воювали" та гасла на підтримку родини Павліченків, щоб засвідчити, що їх не забули.
З Хрещатику повз Майдан Михайлівською вулицею пройшли на Михайлівську площу. Трохи не доходячи до площі, молодь із "Січі" запалила фаєри. Здається, я ніколи не бачила стільки файєрів одразу, це виглядало просто розкішно! Водночас забахкали дуже гучні петарди (наскільки я зрозуміла, це відбулося трохи незаплановано). Нікого не затримали, та й не було особливо кому затримувати. Взагалі, нездорову реакцію деяких на фаєри не розумію впритул, бо це гарно, видовищно, молоді це подобається, а небезпеки від того немає жодної (особливо якщо врахувати, що фаєри палять не серед бабусь-дідусів, а в своєму молодіжному колі).
Трохи згодом стрибали під примовку "Хто не скаче - той москаль!". При цьому підстрибувала не лише молодь, а й цілком дорослі й солідні нардепи-свободівці, які в цей момент опинилися поруч :)
На Михайлівській була коротка промова, згадали про політв’язнів "Васильківської справи", зокрема, про Сергія Бевза. Молодь з руху С14 тим часом спалила на вогнищі кілька комуністичних і регіонівських прапорів. Вони горіли довго і давали густий дим.
Далі почався концерт. Три композиції виконав гурт Тараса Компаніченка "Хорея Козацька", потім були Орест Лютий і гурт "Лагідна українізація" - у них дуже веселі пародійні пісні - "бандерівський шансон", згодом - гурт "Кому вниз".
Комусь, може, не до вподоби, що все пройшло так спокійно і лагідно. А я скажу, що воно й добре. Покрова хоч і свято зброї, але все ж таки вона не для мордобою, це свято своїх для своїх. Для биття пик мають бути інші приводи, і їх у нас вистачає.
Учасниця Врадіївської ходи
Мирослав Симчич
Виступає Андрій Іллєнко
Ірина Фаріон
Камера інформагентства "Поряд з вами" :) Скоро буде вам з неї відео
Зорян Шкіряк та Юрій Левченко
Богдан Червак, голова ОУН
Ведучий заходу - нардеп Ігор Мірошниченко
Олександр Сич - голова "Уряду національної альтернативи"
Виступає Юрій Левченко
Свободівці Юрій Ноєвий та Олександр Аронець
Народ скандує "Лев-чен-ко!". Юрій Левченко вклоняється, дякуючи за підтримку
Ірина Фаріон вклонилася ветеранам УПА і попросила вибачення, що "стоїть до них плечима". Свою промову вона почала з того, що яке це щастя, що ми ще можемо узяти їх за руку, дихати з ними одним повітрям. Квіти, які вона тримає у руках, подарували їй ветерани.
Мирослав Симчич
Ігор Мірошниченко оголошує виступ Олега Тягнибока, якого він назвав "полководцем української нації".
Ірина Фаріон, Юрій Сиротюк
Невеличка фотосесія Тягнибока:
Обкладинки на паспорт
Катруся Коханівська і пані Валентина
Ганна Сінькова, Богдан Тицький, Тетяна Близнюк
Почалася хода
Лідери "Свободи" попереду колони
Олександр Аронець у пошуках гарного кадру заліз до мене в гості :)
"Слобожанщина - бандерівський край!"
Ідуть активісти Комітету визволення політв’язнів
Одесити
Горить перша червона ганчірка
Молодь з ініціативи С14
Вперше в історії Марш УПА вільно йде Хрещатиком. На жаль, це майже самий кінець колони, бо поки я пропустила її всю повз себе, сидячи на паркані, наздоганяти потім - самі розумієте.
С14 скандує гасла на підтримку засуджених батька і сина Павліченків
Фаєри на честь героїв ОУН-УПА
Ігор Мазур (Тополя) прийшов у формі
Парламентарій Андрій Мохник, на вигляд такий респектабельний, віддає накази "нацистам-бойовикам" :))) (Спеціально взяла в лапки, а то, може, не всі зрозуміють, що це жарт :)
"Січовики" палять червоні і регіонівські прапори
Я біля догоряючих прапорів :)
Сцена на Михайлівській площі
Виступає Орест Лютий
І знову КВП. Христя Бевз і Катруся Коханівська
Вікторія Омельченко, нині Дніпрук, її чоловік Ігор та малий козак Святик. Я була у них дружкою на весіллі, і ми не бачились дуже давно - відтоді, як я фотографувала Вікторію і Святика на сходах пологового будинку.
Тягнибок і Мохник позаду сцени
Знову міні-фотосесія Тягнибока. Привабило цікаве освітлення.
Андрій Середа і гурт "Кому вниз"
