Як забезпечити право в’язнів на листування?

Sep 20, 2013 19:12



Тим, хто зовсім не в курсі цієї проблеми, поясню коротко. Дуже часто засуджений у колонії чи ув’язнений у СІЗО пише комусь листа, але лист цей дивним чином зникає, губиться, не виходячи за межі установи. Ясна річ, передусім це стосується скарг на умови утримання. Одна лише цифра: 75% листів, які отримує громадська приймальня Української Гельсінської Спілки з прав людини з місць позбавлення волі, надходять нелегальним шляхом. Решта 25% скарг стосуються переважно кримінальних справ і вироків, взагалі чого завгодно - крім умов утримання.

Не секрет, що зараз багато в’язнів користуються мобільними телефонами. Але є такі речі, які телефоном не заміниш. Наприклад, скаргу до Європейського суду з прав людини можна подати лише у письмовій формі і не пізніше, ніж через півроку після рішення вищої судової інстанції держави. Якщо скарга «щезла», засуджений може втратити свій шанс домогтися справедливості у Європейському суді.

18 вересня 2013 р. в офісі Уповноваженого з прав людини відбулася експертна зустріч, присвячена захисту прав засуджених та ув'язнених на листування.
На зустріч зібралися представники всіх державних і громадських організацій, дотичних до цієї проблеми - представники омбудсмена, громадських правозахисних організацій, Державної пенітенціарної служби, міністерства юстиції, генпрокуратури.



Координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій ДІДЕНКО запропонував нововведення, яке, на його думку, не перенавантажить відомства, але дасть можливість особі, що перебуває під вартою, підтвердити факт і дату відправки кореспонденції.

Зараз відправка кореспонденції з місць позбавлення волі відбувається таким чином: людина, яка знаходиться в камері, віддає кореспонденцію особі, що представляє установу. Якщо людина знаходиться в закладі, де вона вільно пересувається (у колонії), то кидає кореспонденцію у скриньку. В обох випадках людина не може підтвердити факт і дату відправки кореспонденції. Іноді кореспонденція не відправляється взагалі.

«Ми пропонуємо, - зазначив Андрій Діденко, - ввести елементарний зразок бланку, у якому буде зазначено, що це за документ (касаційна скарга абощо), хто і куди її відправив, дата і підпис. Цей бланк зберігатиметься в особи, що перебуває під вартою».



Олег ЛЕВИЦЬКИЙ, адвокат і керівник громадської приймальні УГС, автор цієї ідеї, зазначив, що право засудженого на кореспонденцію є одним з найбільш порушуваних прав людини стосовно засуджених.

«Для звичайної людини, - сказав він, - право на кореспонденцію - це право на приватне життя. Право ж засудженого на кореспонденцію - це право на реалізацію інших прав: на гідне і людське поводження, на справедливий судовий розгляд тощо.
Дуже часто засуджений через неможливість довести дату відправлення апеляційної чи касаційної скарги втрачає останню надію на справедливість».



Представник омбудсмена, керівник департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Юрій БЄЛОУСОВ погодився з цим, сказавши, що коли відвідує місця позбавлення волі, засуджені скаржаться, що їхні листи не відправляються. Часто вони навіть не знають, чи вони відправлені.

Після цього співавтор ідеї про бланки Володимир БОЧАРОВ-ТУЗ запропонував висловитися представникам органів влади. Почалися доволі бурхливі дискусії.



Олександр КІСЛОВ, начальник департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму і контролю за виконанням судових рішень Державної пенітенціарної служби України, не бачить необхідності у таких талонах. Він сказав: «За останні роки ми зробили великі кроки щодо забезпечення права засуджених на листування - навіть ті, хто сидять в дисциплінарних ізоляторах, мають право на кореспонденцію. Листи йдуть без обмежень. Всі листи до прокуратури, Європейського суду чи Уповноваженого з прав людини йдуть у закритому вигляді, щодо листів у ЄСПЛ засудженим повідомляється про відправку.
Відповідно змін до КПК у засуджених є право на телефонні розмови без обмежень. Не може бути такого, щоб скарга не дійшла і він не міг оскаржити це.
Багато скарг йде по телефону, по гарячій урядовій лінії, і ми отримуємо ці сигнали».

Не можу зрозуміти, казав пан Кіслов, в чому різниця між даним талоном, який ви пропонуєте, і обліковою адресною карткою, де теж зазначається направлення і відходження листів. По суті, це дублікат.
Якщо адміністрація не захоче приймати кореспонденцію, чиновник не поставить підпис у талоні. Якщо ж цей підпис не буде обов’язковим, засуджений може поставити свій підпис і сказати, коли прийде перевірка, що відправляв скарги 5 разів, але їх не приймали.

Також пан Кіслов зазначив, що головна мета європейських пенітенціарних законів - якомога далі відокремити працівника установи від засудженого, щоб він не приймав від нього листів, щоб не було корупції. «Для цього ми навіть у слідчих ізоляторах та приміщеннях камерного типу повивішували скриньки. Засуджений може вільно підійти і опустити свою заяву. А потім може підійти і сказати: «Я кинув такого-то числа листа у скриньку, покажіть обліковий журнал, що вона відправлена».



Правозахисник Володимир БОЧАРОВ-ТУЗ розповів, що у Львівському СІЗО в ув’язнених були великі проблеми з реалізацією права на медичну допомогу. Вони писали скарги на органи прокуратури. Всі ці скарги сконцентрувалися в оперативника і нікуди не пішли.

«По 55-ці проблема: засуджений каже, що його викликає «отрядник» (начальник загону) і каже: «Ти мені набрид зі своїми скаргами і зверненнями. Бо на кожен лист має бути довідка з особової справи (біля 15 позицій). У нас півтора комп’ютери, скільки мені доводиться чекати у черзі, щоб на кожен твій лист писати «сопроводиловку». А ще один в’язень не зміг отримати вихідний номер своєї кореспонденції».

На це пан КІСЛОВ відповів: «Ви підтверджуєте мої слова, що якщо не захочуть прийняти листа від засудженого - на цьому бланку не розпишуться. Інша річ, що це карається. У нас багато покарано начальників установ за такі дії».

Олег ЛЕВИЦЬКИЙ: «Ми хочемо зобов’язати простого «отрядника» поставити простий підпис на копії відправленої кореспонденції, і це буде революція в реалізації права засуджених на кореспонденцію».

Андрій ДІДЕНКО: «Протягом місяця людину повинні викликати і повідомити дату відправки скарги. Що робити, якщо не викликають?»

Олександр КІСЛОВ: «Ви не хочете мене почути. Протягом доби, а не місяця відходять звернення. Ми мене змушуєте, щоб я на начальників відділень поклав функцію, яка їм не притаманна. В колонії одна людина відповідає за кореспонденцію».



Валентина Андріївна БАДИРА, юрист БО «Чернігівський жіночий правозахисний центр»: «Я прагматик і реаліст, хочу мати сухий залишок. Давайте розмежуємо види комунікацій. Як бачу, найбільшу тривогу викликає несвоєчасне відправлення листів Уповноваженому, прокурору, у ЄСПЛ тощо. Про ті листи, які в’язні відправляють родичам, не йдеться, їх ніхто від початку до кінця не читає. Поки у нас не буде правосуб’єктності, ми будемо ламати списи.
Не все було так погано за часів СРСР. Тоді комунікація йшла двома шляхами: листи родичам через інспектора по кореспонденції, а кореспонденція в наглядові органи йшла через начальника відділення, через начальника установи і відділ по контролю за виконанням судових рішень. Тим, що ви пропонуєте, ми принижуємо персонал. Хочемо, щоб він бігом біг і оформлював.

Якщо є конкретна заява про порушення прав в’язнів на листування, давайте шукати тих, хто це робить. Давайте карати за конкретні порушення.
Я частий гість у колоніях Чернігівщини. Там було лише одне суттєве порушення. Поправили і все.

Представник омбудсмена Юрій БЄЛОУСОВ запропонував акцентувати увагу на тому, як засудженому знати і підтвердити факт відправки кореспонденції.



Заступник керівника департаменту з питань реалізації превентивного механізму Павло ГОЛУБОВСЬКИЙ підкреслив, що йдеться не про ті звернення, що вже зареєстровані в канцелярії установи, а про ті, які ще не дійшли до реєстрації. Про фіксацію моменту передачі кореспонденції посадовій особі для подальшої її реєстрації. «Бо ми не знайшли жодного доказу, щоб кореспонденція не була відправлена. Але це та, що вже зареєстрована». І треба подбати про те, щоб цей талон не вилучали під час обшуку.

Він казав, що в інструкціях пенітенціарних установ досі є такий пункт-характеристика - «схильний до написання великої кількості необґрунтованих скарг». Це дикість, людина має право писати стільки скарг, скільки вона хоче.

Також скриньки для опускання листів повинні бути і в «довічників». «Зараз ми ніде їх не бачимо».

Представник пенітенціарної служби Олександр КІСЛОВ: «У політиці Державної пенітенціарної служби нема такого, що скарги не повинні виходити. Але якщо адміністрація установи вважає, що відомості, викладені у скарзі, неправдиві - тоді пишуть супровідний лист з роз’ясненням. Там розберуться.
Якщо на листах, які мають іти без перегляду, стоїть печатка канцелярії - працівників установи чекає обов’язкове покарання».



Правозахисник Андрій СУХОРУКОВ запропонував: «Навіщо навантажувати працівників пенітенціарної служби прийомом заяв? Ми живемо в електронному світі. На скриньці треба присобачити електронно-механічний пристрій, який би, коли всовуєш конверт, друкував би на ньому дату і реєстраційний номер, і видавав би засудженому чек».

Олександр КІСЛОВ: «Ми ще не перейшли на електронний документообіг».

Володимир БОЧАРОВ-ТУЗ: «Ми звужуємось до моменту передачі з рук в руки. Прийняв-розписався-віддав. Це займе не більше хвилини. Ми тут годину розмовляємо, і я ще не почув аргументів на користь того, чому це не потрібно робити. Це хвилина, лише акт прийому-передачі».

СУХОРУКОВ: «Цю хвилину помножте на тисячу в’язнів…»
БОЧАРОВ-ТУЗ: «Не на тисячу. На начальника відділення - максимум 200 засуджених. І не всі кожен день пишуть листи».



СУХОРУКОВ: «А якщо 50 - це нормально? Він же зайнятий! Ну, якщо не можете поставити стійку з електронікою - ставте нову людину.
Я вам одразу скажу, як це буде. Посадять зека за столик, і він буде приймати цю кореспонденцію і розписуватись. Він одразу введе корупційну систему - тому підписувати, цьому ні. Це дуже погано, коли на людину все замикається».

БОЧАРОВ-ТУЗ: «Якщо все так просто, чому тоді організація отримує тисячі листів, які відправляються нелегально?

КІСЛОВ: «У минулому році я отримав 8 тис. офіційних листів зі скаргами».



ДІДЕНКО (майже кричить): «75% листів з місць позбавлення волі до нашої установи приходять нелегально! Чому?!»



Завідувач відділу моніторингу пенітенціарних установ Петро КОЛЯДА: «Скажу з точки зору працівника пенітенціарної служби. Я 18 років займався керівництвом слідчими ізоляторами. За 18 років ми цю проблему так і не вирішили.
Ви пропонуєте лікування без встановлення діагнозу. Ми не знищуємо корінь зла, а хочемо знищити його наслідки і цим вирішити проблему. Всі нормативні документи спрямовані на те, щоб забезпечити право на листування. Ніде не сказано, що не потрібно брати звернення. Але працівники свідомо перешкоджають відправленню кореспонденції. А ми не кажемо, з якою метою це робиться.

Талони не допоможуть від цього перешкоджання. Бо працівник установи просто не візьме листа у засудженого.
Працівнику установи його начальник скаже: «У вас там сидить Іванов, від нього звернення не брати». При перевірці Іванов поскаржиться, що прапорщик не бере у нього листи, а прапорщик скаже: «Нічого подібного, не було такого!».
Ось цю проблему треба вирішувати.



Олег ЛЕВИЦЬКИЙ: «Я чекав заперечень на кшталт, що це буде важко реалізувати. Але всі ці заперечення, що я почув, нагадують мені - ми не будемо боротися з п’янством, бо люди пили і будуть пити. Перепрошую, але за всім, що ви говорите, стоїть небажання сприяти реалізації прав засуджених на кореспонденцію».



Представник омбудсмена Юрій БЄЛОУСОВ: «Треба зосередитись на тому, як реалізувати право засуджених на кореспонденцію і мінімізувати негативні наслідки, на кшталт корупції (як той «зек за столиком»).

Олег ЛЕВИЦЬКИЙ: Це просто, лише два речення:
- Засуджений має право особисто передати посадовій особі кореспонденцію.
- Працівник установи зобов’язаний письмово підтвердити факт отримання. Крапка.

Олександр КІСЛОВ: У нас одна посадова особа на всю установу. Але ми подумаємо, я суть зрозумів, внесемо зміни.

Ну, добре, я пропишу ці талони. Але через 3 місяці ми зберемося тут знову, і ви пан Андрій (Діденку), мені скажете: не видають талони, не приймають кореспонденцію! Це не вирішення проблеми.

ДІДЕНКО: Цей талон засуджений може виготовити і власноруч.



КІСЛОВ: А от цього ніколи не буде, бо це вплив засудженого на персонал. Він виготовить 12 талонів, і коли приїде контролююча інстанція, скаже: ось, я написав 12 скарг, але прапорщик у мене не прийняв.
Нинішній механізм відправки листів нормальний, робочий. Є суб’єктивний момент - відношення посадовців. У тих областях, де нормально з кореспонденцією, вона і зараз іде без перешкод, а там, де є проблеми і порушення, це нічого не вирішить.

Давайте розбиратися. Я готовий карати людей за те, що вони не виконують закон.

Представник омбудсмена Юрій БЄЛОУСОВ запропонував: «Ми дамо кілька формулювань нормативних актів і запропонуємо ці зміни. Потім зберемося знову».

Пролунало ще кілька пропозицій - зокрема, додати до переліку листів, що не підлягають перегляду, консульську пошту. Також представник пенітенціарної служби пан Кіслов запропонував прибрати з пропозицій ланку «засуджений-працівник установи», щоб засуджений сам кидав листа до скриньки. Це усуне корупцію.



Роблю власні висновки. З одного боку, це дуже добре, що представники пенітенціарної системи ідуть на розмови з правозахисниками, беруть участь у дискусіях, погоджуються на якесь реформування. Це все - хоч і маленький, але крок у напрямку забезпечення прав людей, у даному разі - засуджених.

З іншого боку, я погоджуюся з тим, що за існуючого рівня бєспрєдєлу в усій державі, якщо засуджений - звичайний безправний в’язень без зв’язків, «невгодну» кореспонденцію (якщо не взагалі будь-яку) від нього просто не прийматимуть, з талоном чи без.

Як вихід із ситуації я часто пропоную тотальну люстрацію, але у даному разі вважаю, що люстрація всіх працівників СІЗО та установ виконання покарань не потрібна. Не настільки відповідальна у них робота. Якщо вони зараз творять бєспрєдєл - то це тому, що не бояться відповідальності. А не бояться тому, що прокуратура і суд у нас самі знаєте які.
Тому, якщо люструвати прокурорів і суддів і замінити їх чесними, непродажними, наглядачам у тюрмах стане чого боятися. Ті з них, які порушуватимуть закон, сядуть. Решті буде наука.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА
ІА "Поряд з вами"






правозахист

Previous post Next post
Up