"Вставай, Україно!" у Києві 18 травня. Частина 2. Софійський майдан (відео, дуже багато фото)
Click to viewПОЧАТОК ТУТ:
http://www.bilozerska.info/?p=13662
http://bilozerska.livejournal.com/727689.html
До власне звіту - пара думок.
Читаю відгуки в Інеті - мої друзі і знайомі дуже розчаровані, вчергове, тим, що не сталося повстання.
Микола КОХАНІВСЬКИЙ: "Ось і закінчилось "всенародне повстання". О 12.30 Об’єднана Опозиція розпочала свій "наступ на владу" з відступу. Тобто, відпочатку лідери ОО повели колону не до кабміну, зРади або Банкової а на Софіївську площу. Я питався і у свободівців, і в ударівців, і у БЮТівців, чого ми не йдемо по маршруту, який явно загострює ситуацію? Більшість партійців відповідала "народ не готовий". Це, звісно, повна брехня! Народ чекає загострення. Прикладів повно: і Гостинний двір, і Водогін, і Першотравенськ і сніговий замах... Та зараз кожна друга "мирна" акція закінчується сутичками! Але... опозиція повела людей на Софію пудрити мозги своїми безкінечними пустопорожніми балачками. І прикро було чути, як свободівці, по суті відступаючи, гучно скандують "Ре-во-лю-ція".
Власне, ситуацію врятувала сама ПР, яка нагнала "антифашистів"-спортсменів, які і почали провокувати та чіплятись до мітінгарів. Тут, звісно, добре спрацювала націоналістична єдність та організованість (доречі, загартована в сутичках з окупантами, які не припиняються вже протягом року). Кримінальників поставили на місце. Тобто, безумовно, свободівцям респект, бо їх було найбільше, і вони були найактивніші в бійці зі спортсменами. Але, в цілому, ситуція негарна: ОО кричить про Революцію, але від Революції постійно ухиляється, "переводячі стрєлкі" на які-небудь вибори, або на "неготовність народу". ПР, бачачи нерішучість та продажність ОО, постійно атакує як в парламенті, так і на вулиці. Висновок: ОО не хоче загострювати ситуацію і, відповідно, не хоче Революції. Що ж, Революція має статися без ОО".
Ганна СІНЬКОВА: "Обличчя тих що воліли спалити мене на вічному вогні не особливо відрізняються від тих, що кидалися сьогодні на самоскид і намагалися витягти з розбитого вікна БТРу людину, аби живцем її роздерти. Жодного постраждалого мента. Жодної розбитої шиби в жодній адмінбудівлі. Нічого не захоплено, нічого не зроблено. Революція і повстання накрилися рядом статевих органів і ні хто й не сподівався на протилежне. Зате я побачила озвірілі рожі, які готові вбити за Підарсєнія. Я не хочу вбивати за підарсєнія.чого я сьогодні сюди прийшла - хрєн його знає..."
Я теж дуже не люблю, коли натовп кидається на одного чи кількох беззахисних. І мене так само дратує, коли тисячі людей раз за разом збираються, щоб послухати одні й і ті самі слова тих самих політиків і розходяться. Але.
Мене важко запідозрити у палкій любові саме до Арсенія, але в "морковній" історії я повністю на його боці.
По-перше, Янукович шапки крав, а Яценюк - кролик.
Янукович Межигір’я вкрав, а Яценюк - кролик.
Янукович - бандюк на чолі бандюків, а Яценюк - кролик.
Це нормально? Як на мене - ні.
Спробуйте поставити себе на місце Арсенія, з його інтелігентською зовнішністю - вам це уявити на хвилинку, а він з нею ціле життя живе - і вам захочеться вбивати.
По-друге, не знаю, хто як, а особисто я не сумніваюсь, що "кролики" у БРДМ були проплачені, і цілком свідомо, за гроші, йшли на ризик, що їм натовчуть писки. На що йшли - те й отримали.
По-третє, поява "кроликів" та їм подібних елементів - це провокація найгіршого гатунку. Бувають правильні провокації, після яких народ повстає. А бувають такі, і трапляються, ясна річ, значно частіше, які провокують - не народ, а жменьку активних на банальний, нічим не шкідливий для влади мордобій, після якого заводяться нові кримінальні справи, нові люди відправляються в СІЗО або йдуть на підписку - таке своєрідне сито для відсіювання активних. З’явився хтось новий, висунувся - а ми його зразу відфільтруємо і знешкодимо. А "кролики" - наживка.
Можливо, дієве обурення справді краще за цинічне спостерігання. Але маємо усвідомлювати, що коли ведемося на це, граємо за правилами і за сценарієм, які для нас написали інші.
Що ж до повстання загалом - ніколи в житті лідери парламентських фракцій не поведуть народ на барикади, коли є шанс перемогти на виборах. Вони можуть піти на це після виборів, як було з Помаранчевою, якщо вибори були сфальсифіковані владою. Або навіть якщо не були сфальсифіковані, але опозиція програла владі зовсім трошки, два-три відсотки. Тоді вони можуть сказати, що перемогу у них вкрали і покличуть народ на барикади. В іншому випадку - ні. Сфальсифіковані вибори - це одне, а якщо завтра Тягнибок захопить Банкову і проголосить себе диктатором - російські війська будуть у Києві... скільки їм там треба часу, щоб дістатися? :)
Тому на ці мітинги (які вже, звісно, давно піднабридли) ходити треба. І сприймати їх просто як розгойдування човника - з прицілом, щоб максимальна амплітуда була досягнута перед виборами. І тоді, можливо, криса не втримається.
Отже, продовжую звіт.
...Ми дуже розраховували на дзвіницю Святої Софії - хотіли зняти з неї заповнену людьми площу, але ворота виявилися зачиненими. (Не знаючи розклад роботи музею, не візьмуся безапеляційно стверджувати, що це було зроблено навмисно).
Андрій Калахан
Отже, ми не без невеличких проблем (тут пресу не пускають, там пускають, але можливо, що й там не пускають) пройшли до "віп-зони", під сцену, з якої виступали політики.
Змішана свободівсько-бютівська "тусовка". Мене жартома привітали як "головного фашиста України" :)
Ух, скільки операторів
Ці точно непроплачені
На ще порожній сцені стояв хор. Згодом піднялися політики
Мітинг почався з виконання державного славня
На Арсенія весь захід було тяжко дивитись. Якщо тільки він не хворіє зараз - то йому дуже несолодко, і це добряче видно з його обличчя. Можу припустити, що це через "Свободу". Захід, на який його політсила орієнтується, гризе його за союз з "фашистами", але без "Свободи" толерантно-демократичній частині нашої опозиції нікуди. Бо свободівці єдині розмовляють з владою її мовою, тобто, вміють товкти пики, коли треба. В Арсенія таких людей нема.
Хтось скаже: що ж це за сильний політик, який не може зібрати своїх людей і змушений користуватися людьми союзника? Але ж якщо Яценюк збере людей - це будуть не ті люди. Припустимо, якийсь відомий квітникар проводить з’їзд чи конкурс любителів квітів. Захід відомий, престижний, з’їхалося багато людей. А його конкуренти найняли бандюків і напустили їх на людей, щоб розігнати. Вирощувачі квітів завідомо не зможуть дати відсіч бандюкам. Це я до того, що до Арсенія Петровича і до Олега Ярославовича приходять різні люди.
Вчора свободівці зупинили "кролячий" БРДМ. Ще пара таких сутичок - і бажання тролити Яценюка морквою зникне. А не зупинили б - післязавтра за Арсенієм сотня БРДМів з кроликами їздитиме, людей його розганятиме.
Першою виступала народний депутат Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка. Вона казала про постійну загрозу для державного суверенітету України через те, що державу очолюють антиукраїнські сили. Що життя населення перетворилося на щоденні спроби вижити, що межигірська банда знищує українську націю, і це стосується усіх сфер життя - від закриття шкіл та лікарень до політичних репресій.
Найбільш темпераментним промовцем був, звичайно ж, свободівець Андрій Іллєнко. Це треба було чути. Цитую текст його промови за сайтом "Свободи":
«Режим Януковича вже розпочав набирати ознак тоталітарного. Йдеться не тільки про політичні репресії, грабунок людей - мова про те, що вони вже намагаються проникнути в свідомість людей. Влада каже: «Правда - це брехня», «Свобода - це рабство», «Патріотизм - це фашизм», а ті хто виступають проти цієї бандитської влади, - «фашисти». Це сьогодні головне повідомлення влади, яке вона намагається вбити в голови людей. Але чому так відбувається? Бо влада сама є справжніми фашистами, які нищать і ненавидять усе українське, які грабують людей і змушують їх працювати так довго до пенсії, щоби вони до неї попросту не дожили. Вони брешуть. Вони перелякані. І саме тому й було розпочато цю кампанію брехні.
Андрій Іллєнко наголосив: влада намагається переконати громаду, що мітинги нічого не змінять, але водночас її дії свідчать про тотальний страх перед людьми.
«Ну пастаїтє там на мітінгє, і што от етава ізмєнітся?», - кажуть вони нам. Але ж чому тоді знімали людей із потягів і не пускали на акцію до Києва? Чому вони зупиняли навіть рейсові маршрутки? Щоби не дай Боже люди не приїхали сьогодні на мітинг? Саме тому, що вони бояться. Так, як вони боялися тоді, під час «Помаранчевої революції», коли всі круті бандити на чемоданах сиділи, аби втекти геть із України. Треба було тоді їх додавити! Треба було тоді дотиснути цю мерзоту. Треба було вже тоді зробити так, щоби вони не повернулися назад зі своїх монако, де відсиджувалися. Та цього разу ми вже доведемо справу до правильного завершення.
Геть зневіру! Геть цинізм! Геть безнадію! Геть уявлення, що всі політики однакові. Це не ми політики - сьогодні політики це ви! Ви робите справжню політику, якщо виходите на вулиці, якщо боретеся за свої права, якщо Україна для вас - не порожній звук. Маючи такий народ, ми переможемо! Слава Україні!».
Свободівка Ірина Фаріон цього разу виступала більш спокійно, тембр її голосу видався мені м’якшим, ніж зазвичай. Перш ніж процитую її промову (теж з сайту "Свободи"), не можу не написати, як гарно вона виглядала. Ніби помолодшала на багато років і була справжньою красунею - струнка, вродлива молода жінка.
Раніше я взагалі якось не оцінювала її зовнішність, але вчора це просто кинулося в очі.
Виступаючи на вічі, Ірина Фаріон звернулася до учасників акції: «Щоби не було «здрасьтє» на вітання «Христос Воскрес!», я і є в українській політиці. І саме для того ви всі є в українській політиці. Не політики рухають світом - ви ним керуєте. Ми на цій сцені насправді стоїмо на ваших плечах. Ви - травневі повстанці національної української революції!
Ми починаємо передзвін, аби очистити нашу з вами святу державу від цієї нечисти, якою є Партія регіонів і комуністів. Ми щойно тепер демонструємо нашу кількість та якість. Не треба думати, що сьогоднішня акція є кульмінаційною чи синусоїдною в нашому протистоянні - їх буде ще безліч. Ці акції засвідчують найважливіше - ми вийшли з психологічної кризи після страшних поразок. Ми вийшли, аби як великий народ повернутися до самих себе. Слава вам за те, що знайшли в собі духовні сили, аби засвітити вогнем світ очей своїх!»
«Логічно, що людина свободи найбільше цінить закони моралі в собі й інших та закони національного духового поступу, що здійснюються через визначальне: свою релігію, мову та культуру; через інтелектуальний потенціял нації (царина освіти й науки); через національний інформпростір (радіо, телебачення, книговидавництво, Інтернет-ресурс тощо). Саме це творить національну ідентичність і саме це на прицілі знищення в «регіоналів» та капіталістичних комуністів - дикунів із намистом влади. Саме денаціоналізація призводить до повної економічної і розумової залежности (О. Потебня), додам, і відсталости», - наголосила у своєму виступі народний депутат.
Націоналістка заявила: «Аби захистити нашу національну ідентичність, що виростає із законів моралі та національного духового поступу, є, як свідчить назване латинське прислів’я, випробуваний спосіб - війна. Сьогодні не так зі зброєю в руках, як війна на ментальному рівні: принципове й категоричне несприйняття і блокування кримінальної українофобії, космополітичного розгулу, ліберальної вседозволености, морального виродження й фінансової диктатури. Джерело цієї ментальної сили - націоналістична ідеологія, бо саме вона народжується з душевного поклику; з аристократичного Духу, що не приймає жодної форми людського приниження й поневолення; з потужного інтелекту, що відкриває людині правду; з природних полярностей - любови й ненависти: любови до Свободи як усвідомленої потреби й ненависти до Сваволі як породження аморальности. Як свідчить історія, причиною занепаду великих держав була аморальність їхньої провідної верстви».
Ірина Фаріон підкреслила: «Лише прикладом відваги й безкомпромісности можна впливати на оточення так, аби воно з маси лакеїв обернулося в націю (О. Теліга). У цьому полягає основна місія «Свободи» як політичної сили. Кожен день нашої зустрічі з людьми, кожен наш мікро- чи макрочин, кожна опублікована праця тощо працюють на збільшення націоналістів. Тому коли в когось закрадаються сумніви щодо нашої перемоги, то не забуваймо про інше: ми постали для дуже тяжкої й довготривалої праці, може, і такої, як довготривалою була наша неволя».
«Ми покликані зараз не просто зшити Україну, пригорнути її, обійняти, але не заколисати: розбудити й підняти - це називається мистецтво. Що ж мали на увазі латиняни під словом «війна»? Війна - це не пристосування це прямостояння, це протистояння цій орді, яка зараз керує тимчасово в нашій державі. Пам’ятаймо, що цей антагонізм який зараз намалювався на політичні карті країни, - це свідчення найвищої якості нової політики в Україні. Саме від сильного зудару народжуються нові ідеї і нове світло. Будьмо щасливі від того, що саме в цю пору можна назвати Тичининим «о прекрасний час!», адже саме цей час зробить із нас армію повстанців - готуймося!» - закликала свободівка.
Олександр Турчинов. Виступ його, на жаль, прослухала, бо пішла шукати якесь підвищення, щоб трохи познімати людей.
Тим часом зі сцени зачитано декларацію про координацію дій, в т.ч. на майбутніх виборах, суть якої в тому, що лідери опозиції ні до чого не домовились і підуть на вибори кожен окремо, а вже у другому турі об’єднаються навколо переможця. А якщо Янукович зробить президентські вибори в один тур - лише тоді отримає єдиного кандидата від опозиції. Що я з приводу цього думаю - у минулому пості.
Лідери опозиції голосують за декларацію...
...і підписують її
"Ми повинні об’єднатися і нанести потужний удар по сьогоднішній владі, щоби перезавантажити владу. Тому я дуже радий, що сьогодні лідери всіх трьох опозиційних сил вирішили об’єднати зусилля", - наголосив Віталій Кличко. (цитую за сайтом "Удару").
Він зазначив, що "УДАР", "Батьківщина" та "Свобода" - це різні політсили, які мають різні ідеологію і погляди, але їх об’єднує "боротьба проти сьогоднішньої диктатури і бажання жити в сучасній європейській країні. Ми за це боремось і ми переможемо".
- Ми всі живемо в одній країні. І ми любимо цю країну. Та хочемо жити в державі, в якій працюють закони і існують рівні права. Це об’єднує всіх українців - Схід і Захід, Південь і Північ.
Сьогодні День Європи. Але, на жаль, сьогодні і жалобний день. 69 років тому кримських татар вислали до Сибіру. В Криму в ці хвилини відбувається багатотисячний мітинг. Тож давайте разом висловимо їм свою підтримку, - відзначив лідер "УДАРу". Далі була хвилина мовчання на знак солідарності з жалобним мітингом.
Моя улюблена модель - Олег Тягнибок :). Хто його фотографував - знає, як це важко, тому для мене це щоразу творче завдання.
«Народ не хоче жити так, як нам написали крадії з Партії регіонів. «Вставай Україно!» котиться всією українською землею. Ми проїхали 14 областей України і можемо стверджувати: градус революційности й протесту росте. Влада цим налякана, їм штани поприлипали до крісел, які вони так бояться втратити. Саме тому режим доходить до маячні: знімають людей з потягів (цілі потяги виявляються «замінованими»); призначають робочий день, аби зірвати нашу акцію; позганяли бюджетників та дітей, щоби протистояти українській нації.
Вони забирають нашу гордість, гідність, шматок хліба, перспективу. Саме тому ми повстаємо, кидаємо клич у суспільство: не маємо права мовчати - мусимо боротися за майбутнє Великої України.
Народ не хоче жити так, як нам написали крадії з Партії регіонів. Україна - на межі дефолту: скарбниця порожня, немає, чим виплачувати зарплати, не кажучи про знищений середній клас. Наостанок вони планують «роздерибанти» українську землю та всі стратегічні підприємства».
Олег Тягнибок зазначив, що нині існує низка небезпек та завдань, які опозиційні політики за підтримки народу мусять подолати: «Режим Януковича хоче розглянути закон про приватизацію української ГТС. Закликаємо бути готовими до виступу проти цієї зради національних інтересів. Якщо в понеділок на Погоджувальній раді «регіонали» захочуть поставити це питання до порядку денного - опозиція максимально мобілізується. Просимо підтримати парламенту опозицію і вийти з протестом до Верховної Ради.
Коли буде ухвалено рішення про призначення київських виборів, зобов’язуємося організувати процес висунення єдиних кандидатів від опозиції, а ви допоможете нам здобути тотальну перемогу в столиці.
У серпні бандити з Партії регіонів запланували проведення псевдо референдуму. Наше ж завдання - не допустити його проведення.
Протягом літа треба готуватися. Якщо заснемо - ми втратимо все.
І найважливіше: влада намагається втовкмачити народу про «успішність» президентства Януковича. Наше завдання - не допустити його навіть до другого туру.
Наше завдання - переконувати кожного, аби не залишилося жодного байдужого. Якщо хочеш досягти максимуму - вимагай неможливого. Ми виконаємо свої завдання. У нашій державі пануватиме гордість, гідність. Ми - господарі на своїй землі, тому здобудемо українську звитягу!»
А ось і Арсеній Яценюк. Виглядав, як я вже писала, дуже погано, мені ледь вдалися кілька нормальних кадрів...
Саме з його вуст ми вперше почули приблизно таке - що бандюки, найняті владою, влаштували якусь провокацію, і вже підтягується "Беркут". Краще б, певно, призупинив мітинг і пішов разом з усіма, на чолі колони, бодай подивитися, що там відбувається. Тоді і люди відчули б себе єдиною силою, і бандюків, що побили журналістів та інших людей, можливо, вдалося б затримати на місці.
Яценюк сказав багато чого. Про шалені перешкоджання людям на шляху до Києва. Що "наше завдання - підписання угоди з Європейським союзом. У Радянський союз, який називається Митний союз імені Володимира Путіна, ми не підемо. Ми підемо в ЄС". Але для цього треба спочатку домогтися звільнення Юлії Тимошенко.
Що акція "Вставай, Україно!" не завершується, а вирушає на Південь і Схід України. "Ми обов’язково поїдемо в Донецьк. Там наш народ, і цей народ так само бореться за справедливість".
Наступна акція у Києві - у День Незалежності, потім - 22 листопада, у День Свободи. А завершиться ця кампанія лише у день інавгурації нового українського Президента.
Щодо завдань опозиції в парламенті він підкреслив: «Ми не відступимо від своїх позицій, від того, що в Україні повинна бути державна власність на газотранспортну систему, повинна бути скасована пенсійна і медична реформа, прийнятий новий Податковий кодекс, нові закони, які дадуть можливість українцям дійсно відчути себе гідними європейськими громадянами".
Мітинг завершився, як і почався, виконанням державного славня.
Депутат Едуард Гурвіц єдиний на сцені не співав державний гімн України. Якщо не знає слів - встав би вже десь позаду, щоб його видно не було, бо справді негарно виглядало.
"Янукович, бажаю тобі вижити на мою пенсію!"
Після завершення мітингу заспівав хор, але люди одразу ж почали розходитись. Ми теж побігли опрацьовувати і ставити фото, і не зняли, як активісти "Спільної справи" та інших організацій спробували встановити на Софійському майдані намети. (Знову ніхто не попередив, що щось буде). "Беркут" брутально розігнав їхню акцію, було затримано чотирьох активістів - Олександра Кравчука, Олександра Данилюка, Руслана Секелу, Олександра Роменка. Данилюка і Роменка було сильно побито, з відділку їх забрала "швидка" у лікарню. Решту двох відпустили з "адмінкою".
Поки фото перекидалися в комп’ютер, ми дізналися з Інету про побиття журналістів Сніцарчук і Соделя, а згодом - про те, що журналісти йдуть під МВС вимагати розслідування. Звісно, ми побігли туди, і через ці всі події я закінчую звіт про вчора лише оце зараз. А тут мені ще інші люди наприсилали свої фото, мабуть, трохи пізніше продивлюся, щось виставлю...