Як В.І.Ленін "васильківців" захищав (фото, відео)
28 грудня у Києво-Святошинському районному суді мало відбутися чергове засідання суду над "васильківцями" Ігорем Мосійчуком, Сергієм Бевзом і Володимиром Шпарою, які вже півтора роки перебувають за гратами, звинувачені у плануванні підриву пам’ятника Леніну у Борисполі, який на той час вже був демонтований місцевою владою.
Підтримати політв’язнів власною персоною прибув у труні потерпілий - Володимир Ілліч Ленін. Оскільки він вічно живий, то перед входом до будівлі суду він устав з труни і повідомив присутнім, що у 1908 році він написав програмну статтю "Лев Толстой как зеркало русской революции", де були "Комедія суду і державного управління" - пройшло більше ста років, а вони не втратили актуальності.
Ілліч запевнив, що ніхто його, вічно живого, не підривав і підривати не збирається, а справа проти "васильківців" є сфабрикованою.
А запросили Ілліча, як неважко здогадатися, Чорний Комітет спільно з Комітетом визволення політ’язнів. Бо ситуацію, що склалася, справді давно вже час зрушити з мертвої точки.
Click to viewЗ травня місяця суддя Бурбела ніяк не може закінчити допит одних і тих самих чотирьох свідків звинувачення - Володимира Сергієнка, Володимира Шестакова, Анатолія Боровика та Ігоря Гаврилюка, які написали заяви, щоб їх допитували у закритому режимі. Тепер їхній допит, певно, триватиме вічно, адже лівозахисники сподіваються, що вимушена відсутність у залі суду преси знизить цікавість громадськості до процесу, і "васильківців" можна буде втиху засудити до чималеньких термінів. І не визнати, що зброю і вибухівку їм підкинули.
Чи треба казати, що громадськість зацікавлена у прямо протилежному? Тому на 28-е заздалегідь готувалася яскрава акція під судом, і ці плани, включно з приходом у суд народних депутатів, звичайно ж, не трималися в таємниці. Прознавши про це, перелякані лівоохоронці (як же вони цього бояться!) удалися до дій, які були б кумедними, якби ув’язнені хлопці через них не страждали: у ніч на 26-е, тобто, за два дні до призначеного суду, Бевза та Шпару замовили із СІЗО на суд. Але громадськість вчасно про це довідалась і підняла бучу. Після чого хлопців півдня протримали у задушливих боксах в автозаку і повернули назад, а пенітенціарна служба заявила журналістам, що їх нікуди не вивозили. Хтозна, може, ті автозаки дійсно стояли на території СІЗО :)
Але суду 28-го не відбулося. Нардепи-свободівці Андрій Іллєнко та Ігор Мірошниченко, які принесли депутатські клопотання про взяття хлопців на поруки, повернувшись з канцелярії суду, розповіли присутнім, що суддя Бурбела з листопада знаходиться у нарадчій кімнаті по іншій справі, тому не може судити "васильківців". Їх навіть не привезли з СІЗО.
Хтось запропонував сходити до судді у гості, в ту його нарадчу кімнату. Але ж перебування у нарадчій кімнаті - річ не фізична, а процесуальна. Не знаю, як кому, а для мене очевидно, що у день, на котрий намічено акцію і прихід нардепів, суддя Бурбела навіть на машині повз будівлю суду не проїде, щоб його хтось, бува, не побачив :)
Але акція відбулася і без судді. Було три телеканали. Вано Крюгер у ролі Ілліча був прегарний, особливо коли солодко потягувався, сідаючи у труні, а потім встав у ній на повний зріст і розкидав ось такі листівки:
На прохання журналістів назвати своє справжнє прізвище він відповів "Ульянов", а на питання: "Чи знаєте ви, Володимир Ілліч, що сьогодні захищаєте своїх ідеологічних противників?", відповів, що сьогодні вони ситуативні союзники, оскільки є жертвами антинародного режиму Януковича і його сім’ї. Він був би взагалі неперевершений, якби ще й розмовляв російською і картавив сильніше :)
Міліція поводилась дуже чемно. "Беркуту" не було взагалі. Дехто, звісно, розраховував, що вони не даватимуть встановити труну, ну, і поштовхатися з ними трошки, бо що за акція без штовханини з міліцією, все одно що без журналістів :) Але - не судилося.
Тепер настав час поговорити про неприємне.
Нардепи, Андрій Іллєнко та Ігор Мірошниченко, принесли клопотання від 17 депутатів-свободівців про взяття хлопців на поруки. Дали журналістам коментарі про те, що хлопці-патріоти мають бути не в тюрмі, а на керівних посадах у державі. Наче все нормально.
Вже вдома, з поста у Фейсбук Ганни Сінькової (Лисиці), я довідалась, що поруки були лише на двох - Бевза і Шпару, на Мосійчука не було. Поруки на Мосійчука написали лише Парубій, Павловський і Кендзьор.
Ганна написала з цього приводу дуже гнівний текст. Ось уривок з нього:
"провести ТРИДЦЯТЬ СІМ дармоїдів в парламент
пообіцяти витягти ВСІХ політв’язнів
з ТРЬОХ в’язнів Патріоту України
підписати поруки на ДВОХ
ОДНОГО з невинно ув’язнених патріотів вони нібито не вважають політв’язнем, а тому і підтримувати не вважають за потрібне
зате ТИМОШЕНКО, яка завжди обкладала "єдиних" х*ями - побігли підтримувати і брати на поруки аж бігом
з ТРИДЦЯТИ СЕМИ поруки підписало СІМНАДЦЯТЬ
з СІМНАДЦЯТИ прийшло на суд аж ДВА
з ДВОХ проявили якусь активність на суді (хоч би цирк типу бійки з Табаловими розіграли) аж НУЛЬ"
Звичайно, цей текст, як і майже все, що пише і робить Лисиця, викликав бурхливу і полярну реакцію - від повної згоди з її словами до звинувачень Ганни у невдячності, бо, справді, юристи-свободівці десь півтора роки безкоштовно захищали її в судах, і весь час, поки вона сиділа в СІЗО, партія організовувала пікети на її підтримку.
Після цього скандалу у Фейсбук просто написати про акцію, не згадавши про історію з поруками, було б з мого боку нечесно. А писати про це тяжко.
Мене теж безкоштовно захищав свободівець Кізін. І допомагали мені вони - дай Боже. Коли до мене вдиралися у квартиру, мене миттєво позбавляли усіх засобів зв’язку, але завдяки свободівській розсилці усі журналісти знали про це за кілька хвилин, і бєспрєдєл з боку ментів ставав неможливим.
Я пам’ятаю добро, зроблене мені, і ціную, бо ж воно безкорисливе - в мене немає ні грошей, ні зв’язків в адміністрації Президента, ні власного телеканалу - тобто, ті, хто мені допомагають, не можуть сподіватися на якусь велику користь.
Занадто часто я сама не в змозі допомогти тим, хто до мене звертається, бо не маю часу, знань, грошей, повноважень і т.д. і т.п. Це привчає ще більше цінувати чиюсь підтримку.
Коротше, після цієї допомоги мені, щоб почати лаяти "Свободу", треба, певно, щоб якийсь з її партійців став міністром в уряді Азарова :)
Нещодавно, до речі, хтось знову звинуватив мене в отримуванні грошей від "Свободи". Сподіваюся, я пояснила зараз, що гроші тут ні до чого.
Про багато в чому спільні погляди навіть і не пишу зараз, бо інших людей у моєму оточенні практично немає. З якимись регіоналами чи комуняками просто не спілкуюся. І сама б не стала в разі чого просити їх про допомогу, і вони навряд чи б стали мені допомагати :)
Знаєте, у фільмах часто кажуть: "Нічого особистого". Після цього завжди йде якась страшенна гидота.
Так ось, у мене так не буває. У мене все особисте. Дуже добре пам’ятаю і добро, і зло, зроблене мені. Особисто ненавиджу Януковича і його прихвоснів - за те, що вони зробили для українського народу і особисто для мене як його частки. І якщо когось судять за те, що він побив беркутівця чи потоптався на столі у судді - зрозуміло, на чиєму боці я буду. І це теж особисте.
Відсутність порук на Мосійчука справді виглядає дуже негарно. Нардепи від "Свободи" не могли цього не розуміти, однак порук на нього не написали. Досі вони підтримували і захищали не лише членів і симпатиків своєї партії. Отже, було між Мосійчуком і "Свободою" щось таке, через що вони не змогли переступити.
Я не схильна ідеалізувати людей просто на підставі того, що зараз вони в тюрмі і їх слід витягати. У минулому Ігор Мосійчук активно працював проти "Свободи". Знайомі розповідають про нього багато негарних речей, які я, звісно ж, не буду озвучувати. Але ж, як би там не було, зараз ця людина в тюрмі. І сидить там за те, чого не робила. Усі знають, що справа сфабрикована. Перед виборами Мосійчук, зокрема, у цьому інтерв’ю, закликав голосувати за "Свободу", і навіть, кажучи про свої конфлікти з окремими регіональними керівниками "Свободи", імен їхніх не називав, щоб не шкодити партії на виборах.
Особисто я, якби знала про ув’язнену з політичних мотивів людину щось погане, спочатку все одно зробила б усе, щоб її витягти, а далі не мала б з нею справи. Бо при владі зараз крадії, грабіжники і державні зрадники, які не мають права переслідувати взагалі нікого.
Ще хочу сказати дуже просту і, можливо, навіть цинічну річ.
Так, поруки на двох політв’язнів - це гірше, ніж на трьох.
Клопотання про взяття на поруки від 17 нардепів - це гірше, ніж від тридцяти семи.
Прихід на суд двох нардепів - це гірше, ніж десяти, сімнадцяти чи тридцяти семи.
Але.
Два нардепи в суді і поруки від сімнадцяти депів на двох політв’язнів - це краще, ніж 0, 0 і 0.
Так, в ідеалі, ми повинні їх критикувати, а вони - не ображатися і, реагуючи на нашу критику, поліпшувати свою діяльність.
Але в житті так не буває. Бо всі ми люди. Вони відреагують і діяльність покращать, але може виникнути ворожнеча, вигідна лише хамовладі. Бо поки ми гриземося на радість ворогам, і хамовладники, і політв’язні де сиділи, там і сидять. А їх давно час міняти місцями.
Отже, не раджу котити на свободівців бочку. Нема порук на Мосійчука - проїхали. Продовжуємо підтримувати усіх трьох, ніби нічого й не сталося. А свободівці знають усе те саме, що знаємо ми. І, можливо, якщо на них не тиснути і не змушувати виправдовуватися, з часом зможуть переступити через те, що було в минулому, і змінити своє рішення.