Москалі
Секретарь Ростовского регионального отделения «Российский Социально-Консервативный Союз» партии Единая Россия Антон Бредихин предлагает после возможного вступления Украины в Таможенный союз переселить 7 миллионов украинцев в Сибирь для создания «демографического кордона против китайского наплыва».
Взагалі-то, коли чергове ніким не уповноважене Ніхто на ймення Ніяк робить якусь заяву, я не схильна коментувати її, допомагаючи Ніхту у його шляхетній меті трошки розпіарити самого себе. Тим більше, не схильна коментувати її у ключі "москалі заявили, що...". Бо, як вже зазначалося, того москалика Брєдіхіна на його брєд ніхто не уповноважував, і нікого, навіть москалів, він не представляє.
Але його заява наштовхнула мене на одну думку, яку давно хотілося сформулювати і висловити.
Інколи, коли маю час, я вивчаю, що думають про нас росіяни.
Щоб це дізнатися, в жодному разі не потрібно читати "хохлоср...чі" у блогах і форумах, тому що вся поголівно тамтешня москальска публіка - якщо не проплачена, то збурена і розгойдана проплаченими. Тобто, гранично заангажована.
Не треба й читати якісь більш-менш серйозні матеріали про Україну, бо журналістика - це цензура і самоцензура, а неформальне обговорення цих матеріалів дуже швидко переростає у "хохлоср...ч". Навіть особисте спілкування з росіянами з’ясувати правду не завжди допомагає, бо спілкуємось ми, як правило, з обмеженим колом осіб, переважна більшість з яких є людьми ввічливими, які не скажуть нам те, що насправді думають, якщо це може нас образити.
Тож знаєте, як довідатись, що вони насправді про нас думають? Для цього треба читати їхнє спілкування в Інтернеті на інші теми, які не стосуються України - різних людей на різні теми, і обов’язково не з українцями. І якщо вони у цих розмовах на сторонні теми випадково згадають про Україну й українців - лише у цих згадках і буде їхнє правдиве ставлення до нас.
Знаєте, що це за ставлення?
Вони нас не ненавидять, ні. Боронь Боже. Освічені росіяни, на відміну від менш освічених, навіть не зневажають - не вважають нас якимись кумедними хохлами, росіянами другого сорту. Вони вважають нас частиною свого народу. І часто навіть виступають за те, щоб давати нам російські паспорти за першим нашим бажанням.
Те, що українці окремий народ, Україна окрема держава, а українська мова - не зіпсована польщизною російська, а окрема повноцінна мова - вони зрозуміти, прийняти, відчути, втямити - просто не в змозі. На генетичному рівні.
Те, що Україна зараз офіційно є визнаною світом суверенною державою, вони сприймають навіть не як тимчасову проблему, яка має бути подолана, а як якусь гру для дорослих, де всі дотримуються певних правил, але знають при цьому, що все це несправжнє. І варто ведучому сказати "Стоп!" - і гра припиниться.
Тобто, навіть найкращі і найрозумніші з росіян сприймають нас як невід’ємну частину Росії.
Висновок, як завжди, той самий: далі від Москви.
Взагалі-то, коли чергове ніким не уповноважене Ніхто на ймення Ніяк робить якусь заяву, я не схильна коментувати її, допомагаючи Ніхту у його шляхетній меті трошки розпіарити самого себе. Тим більше, не схильна коментувати її у ключі "москалі заявили, що...". Бо, як вже зазначалося, того москалика Брєдіхіна на його брєд ніхто не уповноважував, і нікого, навіть москалів, він не представляє.
Але його заява наштовхнула мене на одну думку, яку давно хотілося сформулювати і висловити.
Інколи, коли маю час, я вивчаю, що думають про нас росіяни.
Щоб це дізнатися, в жодному разі не потрібно читати "хохлоср...чі" у блогах і форумах, тому що вся поголівно тамтешня москальска публіка - якщо не проплачена, то збурена і розгойдана проплаченими. Тобто, гранично заангажована.
Не треба й читати якісь більш-менш серйозні матеріали про Україну, бо журналістика - це цензура і самоцензура, а неформальне обговорення цих матеріалів дуже швидко переростає у "хохлоср...ч". Навіть особисте спілкування з росіянами з’ясувати правду не завжди допомагає, бо спілкуємось ми, як правило, з обмеженим колом осіб, переважна більшість з яких є людьми ввічливими, які не скажуть нам те, що насправді думають, якщо це може нас образити.
Тож знаєте, як довідатись, що вони насправді про нас думають? Для цього треба читати їхнє спілкування в Інтернеті на інші теми, які не стосуються України - різних людей на різні теми, і обов’язково не з українцями. І якщо вони у цих розмовах на сторонні теми випадково згадають про Україну й українців - лише у цих згадках і буде їхнє правдиве ставлення до нас.
Знаєте, що це за ставлення?
Вони нас не ненавидять, ні. Боронь Боже. Освічені росіяни, на відміну від менш освічених, навіть не зневажають - не вважають нас якимись кумедними хохлами, росіянами другого сорту. Вони вважають нас частиною свого народу. І часто навіть виступають за те, щоб давати нам російські паспорти за першим нашим бажанням.
Те, що українці окремий народ, Україна окрема держава, а українська мова - не зіпсована польщизною російська, а окрема повноцінна мова - вони зрозуміти, прийняти, відчути, втямити - просто не в змозі. На генетичному рівні.
Те, що Україна зараз офіційно є визнаною світом суверенною державою, вони сприймають навіть не як тимчасову проблему, яка має бути подолана, а як якусь гру для дорослих, де всі дотримуються певних правил, але знають при цьому, що все це несправжнє. І варто ведучому сказати "Стоп!" - і гра припиниться.
Тобто, навіть найкращі і найрозумніші з росіян сприймають нас як невід’ємну частину Росії.
Висновок, як завжди, той самий: далі від Москви.