Про День Незалежності у Києві (роздуми, фото, відео)
Трохи приголомшена власними політично-песимістичними настроями і звісткою про смерть вояка УПА Степана Бабія, я не одразу спромоглася сісти і написати враження від учорашнього свята.
Якщо зовсім-зовсім чесно - нічого цікавого. Не тому, що щось відбулося не так - а тому, що не відбулося і навіть сказано не було нічого нового.
Зранку Їхня Величність Зек Перший і їхній королівський пошт поклали квіти до пам’ятників Шевченку і Грушевському. Парк Шевченка при цьому був перекритий міліцією і внутрішніми військами, нікого не пускали. Привезений на автобусах "лікующій народ" (чоловік 300-400) кричав "величностям" вітання. Про це мені з місця подій телефоном повідомляв Олександр Місюра, а я в реальному часі викладала в усіх подробицях в Інтернет.
Коли "величності" і "лікующій народ" поїхали, до пам’ятника Шевченку прорвалися КУНівці й УНПівці та провели свій, окремий від об’єднаної опозиції захід.
Як повідомляється на сайті КУН, виступали в.о. голови Конгресу, капітан 1 рангу Євген Лупаков (закликав восени не помилитися з вибором, бо "закордонні політтехнологи створюють в Україні псевдоукраїнські проекти, щоби збити нас з пантелику та відібрати голоси на виборах у національно-патріотичних сил") та голова Секретаріату ГП КУН Володимир Манько. Він розповів про створене ще у червні національно-патріотичне об’єднання на базі партій «Наша Україна», УНП і КУН, яке боротиметься за цілісність нації, єдину державну мову, економічний націоналізм, єдину помісну церкву, високі соціальні стандарти, євроатлантичну безпекову політику, що і є модерним українським націоналізмом.
«Сьогодні політичні сили, яким байдужа Україна, інспірують в українському суспільстві перманентне громадянське протистояння. Мені це нагадує протистояння білої та червоної троянд в середньовічній Англії. Вони намагаються довести українцям, що окрім них на політичному горизонті нікого немає», - сказав Володимир Манько.
І що ти тут скажеш? Найгірше те, що я все і всіх розумію. Я дружу з КУНівцями, а журналістський шлях починала з роботи у партійних УНПівських газетах, і з тих часів маю там багато добрих знайомих. Я досі поважаю Ющенка - за те, що він зробив, будучи Президентом (щоправда, за пост-президентську діяльність поважати його, на жаль, неможливо). Я розумію, що Об’єднана опозиція ("Батьківщина", Фронт Змін, ВО "Свобода") прийняли до своєї коаліції лише впливових гравців, бо включити до команди менш впливових означало б поділитися з ними місцями, забравши їх у більш впливових. Я розумію і те, і молоді (і старі) політики, яких опозиція не визнала за рівних, не хочуть чекати п’ять років і використовують вибори як можливість заявити про себе. Але Ющенко - йому-то що ловити? Він має ім’я і не таке вже й погане минуле, а гучне і славне майбутнє вже навряд чи матиме - навіщо ж він топить державу?
Перед цими виборами мені принаймні двічі пропонували балотуватися у нардепи. Я відмовилась - тому що розуміла, що Об’єднана опозиція мою кандидатуру не підтримає, а відтягати у неї голоси не хочу за будь-яких умов. Можна скільки завгодно казати, що вони "несправжні націоналісти", "взагалі не націоналісти", що "щирим людям, які мають ідеали, з ними не по дорозі" - але якщо вони зараз не переможуть, всі щирі і справжні сидітимуть за гратами або змушені будуть тікати з країни. Я цього не хочу. І тому без жодного сорому і з високо піднятою головою, як робила завжди, проголосую за менше зло. Власне, "Свобода" - це взагалі не зло. Вони ще не були при владі, то хай спробують. Дуже сподіваюся, що ті свободівці, з якими я товаришую зараз, не зажруться, ставши нардепами.
При всьому цьому я припускаю, що після перемоги нинішньої опозиції виступатиму проти неї. Вони для мене не янголи з крильцями, з Тягнибоком включно. Будуть робити щось не те - що ж, будемо робити так, щоб вони пішли геть. Але ж спочатку треба зсадити з крісел і посадити на нари оте нашестя, яке здає державу і не дає людям дихати.
Повертаюся до розповіді. Об’єднана опозиція зібралася на Михайлівській площі. Доволі швидко пошикувалися у колони і рушили Володимирською до парку Шевченка. Кричали, як завжди, "Банду геть!" і "Юлі волю!". Все було тихо і мирно. Людей - на око помітно менше, ніж минулого року. І жодних зіткнень з міліцією, які, що не кажи, а мобілізують народ і роздмухують протестні настрої.
Софійська площа була оточена барикадою з автобусів, за якими було чутно веселу музику і стирчали регіонівські прапори, але, крім них, видно нічого не було.
Click to view
Попереду колони йшли Тягнибок, Яценюк, Турчинов і Женя Тимошенко, як дві краплини води схожа зовні на свою маму, у джинсовому кашкетику і футболці "Free Yulia!" Виглядали зосередженими і похмурими. Подалі, в колоні, прості люди все-таки раділи святу.
Поклали синьо-жовті букети і просто квіти до пам’ятника Тарасу (звернула увагу, що в руках у Яценюка і Турчинова були однакові букети), виконали гімн, а далі молодь розгорнула, як було оголошено, найбільший в історії синьо-жовтий прапор - 60х40 метрів. Цей рекорд просто-таки на мітингу зафіксував представник Книги рекордів.
На жаль, розгорнули його перед червоним корпусом Університету, і від пам’ятника Шевченку, звідки ми знімали, крім шматка жовтої тканини, нічого не було видно.
Далі почався мітинг. Першим був аудіозапис голосу Юлії Тимошенко - вона із в’язниці вітала усіх зі святом. Вочевидь, під час зустрічі з адвокатом начитала на диктофон - респект їй за таку якість і проникливість з першого дубля - це не так легко, як здається.
Вона казала, що 21 рік - це справжнє повноліття, після якого вже не покладаються на батьків, і вік, коли кожен хоче стати найуспішнішим, але не все одразу виходить - у психології це називається "криза двадцятирічних" і є цілком природним явищем. Але Україну зараз хочуть штучно зістарити. Закликала до об’єднання і боротьби з мафією. Казала: "Просто дійте - самостійно або з командою, відкритими або конфіденційними способами. Тільки дійте!".
Арсеній Яценюк теж казав дуже правильні речі (а хто в такій ситуації скаже неправильно?). «Країна - це не територія, - сказав він. - Країна - це люди". ("Батьківщина - не територія, а сума подвигів" - одразу ж згадала я, і стало мені сумно). Він сказав, що Тимошенко та Луценко мають бути звільнені, «Януковичу має бути оголошений імпічмент, а Україна має стати незалежною від мафії та корупції, яку він очолює". Казав, що цього дня у минулому році влада не дозволила опозиції пройти вулицями Києва. «Сьогодні ми це зробили. Ми пройшли вулицями Києва, вулицями нашої столиці, ми показали - ми не боїмось. Бояться вони".
Що ж, час покаже - справді бояться чи просто ігнорують...
Олег Тягнибок казав, що незалежність - найбільше свято для будь-якої нації. Мільйони українців поклали голови за нашу незалежність, і ми зобов’язані зробити так, щоб у нас була велика і гідна держава, за яку не соромно перед світом. 21 рік боротьби за українську Україну, а не комуністично-московську, холуйську. Незалежність - це своя влада, своя власність і гідність. А сьогодні при владі колишні комуно-комсомольські олігархічні клани і кримінальний елемент, який забирає землю, який приватизував стратегічні підприємства, забирає нашу мову і топчеться по нашій історії. "Я хочу, щоб оті всі мафіозі, бандюгани, кремлівські прихвосні пам’ятали, що якщо вони будуть паплюжити наші цінності і зневажати наше майбутнє - наша рука не здригнеться змінити все на користь Україні". Казав, що на ці вибори вперше прийдуть ровесники незалежності, які допоможуть усунути цю банду. "21 рік тому ми волю здобули, а тепер здобудемо і свободу!".
Далі виступали Гриценко, Кириленко, Тарасюк, Катеринчук... Потім Турчинов зачитав резолюцію:
"Сьогодні ми відзначаємо двадцять першу річницю Незалежності нашої країни - у серпні 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт про проголошення Незалежності України. Збулася споконвічна мрія українського народу, який віками йшов до власної суверенної держави.
Але не лише святкові почуття переповнюють у цей день наші серця. Сьогодні при владі у рідній Україні - бандитський кримінально-окупаційний режим. Сьогодні саме ця окупаційна влада і є головною загрозою національній безпеці країни, її реальній Незалежності та рідній українській мові.
Нинішній кримінальний режим вдався до політичних репресій та засадив до в’язниці справжніх українських патріотів, лідера опозиції Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. Їх не допустили до виборів, але вони залишаються з нами. Ми переможемо разом з ними! І змінимо цю владу та змінимо нашу країну.
Ми усвідомлюємо, що звільнення політичних в’язнів із-за грат можливе лише після усунення Януковича та Партії регіонів від влади. Ми також переконані, що Незалежність країни ми можемо захистити лише відправивши режим Януковича на смітник історії.
У такий складний момент ми повинні ще більше згуртуватися та зрозуміти, що будь-яке розпорошення голосів виборців призведе лише до посилення нинішнього кримінально-окупаційного режиму.
Наше головне гасло сьогодні - жодного голосу Партії регіонів!
Ми виграємо парламентські вибори, сформуємо у Верховній Раді нову демократичну більшість, яка усуне Януковича від влади, припинить політичні репресії та поверне країну на демократичний європейський шлях розвитку.
Ми закликаємо наших співвітчизників:
1. Мобілізувати усі наші зусилля для протистояння цьому злочинному окупаційному режиму.
2. Сказати «досить» цій мафіозній владі, яка є реальною загрозою Незалежності країни. На парламентських виборах не віддати їм жодного голосу.
3. Розгорнути активну агітаційну роботу задля забезпечення перемоги справжніх демократичних сил на парламентських виборах.
МИ ЇХ ЗУПИНИМО!
ЖОДНОГО ГОЛОСУ УКРАЇНОФОБСЬКІЙ ВЛАДІ!"
Закінчилося все молитвою "Боже великий, єдиний".
А того, хто врятує державу, для кого вже майже добудовано п’єдестал - все нема й нема...
ДУЖЕ БАГАТО ФОТО ТУТ:
http://www.bilozerska.info/?p=9501