Вічна пам’ять ветерану УПА Степану Бабію!
Сьогодні, у День Незалежності України, у віці 87 років від невиліковної хвороби помер ветеран УПА Степан Бабій.
Про це повідомив капелан Київського Братства вояків ОУН-УПА о.Сергій Ткачук.
Коли я почула про його смерть, мозаїка в голові склалася, і зрозумілим стало, чому зранку не було в мене відчуття свята: старе назавжди відходить у минуле, а нового ми не спромоглися створити. Бо те, що у нас зараз - це, перепрошую, ганьба, а не УССД. І навіть найкращий варіант розвитку подій - перемога на виборах опозиції - не вилікує байдужу більшість від "хатоскрайства", а пасіонарну меншість - від спраги за коритом. Ці діди - упівці - ми знали їх вже дідами - навряд чи взагалі колись думали що про одне, що про друге.
Я знала пана Степана - мабуть, років із вісім. У нього було настільки цікаве життя (деякі його спогади можна прочитати тут) і стільки оптимізму! Десь на початку 2005 року під час акції він навіть фізично захистив мене від молодих хуліганів з якоїсь прокремлівської тусовки. Я, дякуючи, сказала, що він у гарній формі, а пан Степан - як зараз пам’ятаю - сміючись, відповів: "А що! Скоро ж знову москалів бити - тренуюся, гартуюся!"
Я ніколи не чула від нього пафосних розмов про любов до України - вірний показник щирості і стійкості поглядів. Зате на святкуванні свого 85-річчя пан Степан розказував, що цієї ночі бачив сон: іде війна, йому видали автомат Калашнікова і відправили на стійку. Десь він зараз, мабуть, на тій стійці стоїть - вже навічно.
Вічна пам’ять Вам, друже Степан!
UPD. Панахида відбудеться завтра, 25 серпня, у храмі на Аскольдовій могилі, о 14:00. Потім прощання, поховання буде на Львівщині.